Ти знаєш,зовсім не шкодую,
За часом,втраченим тоді,
Лиш іноді ,зрідкА , сумую,
Сльозинка ледь пробігла по щоці...
Я пам'ятаю наші ночі,
Як кликав ти до себе кожну мить.
Не знаю,чи хотіла б повернути,
Той час назад,а час вже не спинить...
Я намагаюсь спогади не ворушити,
Не оглядатись у минуле, далі йти.
У мене є для кого далі жити,
Творити,малювати,бігти до Мети...
Та наша пам'ять- незбагненна штука,
Щось хочемо забути - каже "Ні!"
І буде повертати нас назад в минуле,
Ми будемо пручатись,та хіба сильнІ?!
Залишиться лишень надіти маску на обличчя,
Закрити душу на усі замки,
І говорити всім,; Усе налагодиться швидко,
Усім,та лИше не собі...
Я не зізнаюся у тім,що всередині,
Десь глИбоко в душі,аж на самім дні,
Кричить душа,ззовні ж все незмінно,
Яскраво, незабутньо все в житті.
Відредаговано: 20.10.2021