Гінеколог

Попередження.

В цьому оповіданні міститься : гидкі сцени, та сцени насильства. Також є згадки про вживання наркотиків. Автор не заохочує до вживання, чи розповсюдження наркотиків, чи споживання інших речовин. Оповідання не рекомендується читати вагітним, та людям із слабкою психікою. Автор не рекомендує читати особам до 18 років.

Ігор був лікарем. Ну як лікар, колись працював акушер-гінекологом. Навіть університет закінчив, з відзнакою. Як він пізніше казав всім на зло. Та і собі довести теж. Він не був тупим, просто він вважав себе тупим. Він в перше про це почув в школі. Гучне, образливе. Це була перерва, хлопчик вчився в молодшій школі. В той день пахло рибою, від чого він (не любив рибу, на пару, або ще якось) майже нічого не їв. Спускався він до низу, на перший поверх, повільно. Тут раптово хтось штовхнув його в спину, та з такою силою, що хлопчик впав на підлогу. Він впав на руку, щось хрустіло, яскрава біль, яка охопила руку якою він не міг ворухнути.

- Ти що тупий? - запитав голос над ним, а потім додав. - Старших треба пропускати.

Це був на два роки старший хлопець на два роки старший. Через дві години він стояв на в проти мами Ігоря, в кабінеті завуча, та майже плачучі благав:

- Я прошу тільки батьку не кажіть… Він мене вб’є!

Жінка тільки махнула рукою, та забрала сина, та відвезла в лікарню, де йому наклали гіпс. Вже набагато пізніше в дома, вона тихо плакала, щоб Ігор не чув. Та й сам хлопець відчув твердий ком в горлі. Проте він не відчував його пізніше, коли почав курити, або коли в перше спробував (наркотик першого стрибка як то кажуть) марихуану. Це було всього три роки пізніше, після школи, яку ще не встиг закінчити. Було місце це банальне: за гаражами. Як і атрибути для куріння.

Він зробив тільки одну затяжку, після чого він з першу нічого не відчув, згодом почав качатись із сторони в сторону, як п’яний. Ще із часом почав сміятись без причини. Як і ті що стояли поряд, ті кого він вважав друзями.

Ігор продовжував сміятись промовив:

- В мене тіло масляне… Жирне…

Він сміявся, та реготав як дурник. Напевно тільки в ці хвилини, він , не згадував ті слова що саме він є тупим. Так й шов час. Він просто курив, як казали хлопці, просто раслабитись. Забитись, про те чого він і так. з часом, почав не відчувати болі. Хоча це на справді просто була ширма, яку хлопець створив сам. Він легко закінчив. Так само легко поступив в медичний. Один із професорів на лекції Судової медицини.

Після вдалого розтину,він раптово розсміявся, та промовив:

- Ви молодий чоловіче геній!!!

Ігорю було приємно, він посміхнувся, та продовжив вчитись. Та він раз за разом згадував ту не обережно кинуту фразу. Він тупий. Хлопець який став чоловіком. Він також блискуче закінчив інтернатуру. Почав роботу хірургом. Отримав доступ до наркотиків. І як багато з лікарів до нього він не витримав зваби, та почав вживати наркотики. З першу це була ін’єкція від болю в спині, така сильна біль. Ігор її знеболив. Та вже за місяць він став наркоманом. Так легко та швидко. Важко сказати скільки часу пройшло, але він почав колоти собі наркотики у вену. Вживання наркотиків викликали свої симптоми, серед яких пітливість, та дратівливість. Звісно синці, які тре було ховати від колег. Ігор був змушений красти як у пацієнтів, так і у мертвих, які померли не без вини чоловіка. Не сказати що ніхто не помічав, просто всім було байдуже.

Ну, і звісно, це викликало галюцинації, як в тверезому ( між вживаннями) так і зовсім ні. Це були трупи. Багато тих які померли з його вини. Хтось із тих кого він препарував в університеті. Спочатку це були тіні по кутках, які рухались. Згодом це були привиди минулого, які супроводжували його всюди, тхнули розкладанням. Хтось з них був просто як мумія, розкладені, шурхотіли кістками. Але інші перемазанні кров’ю, жовто-бліді, тягнули свої руки до нього, шепотіли, що доберуться до нього. Одного разу це помітив лікар-анестезіолог.

- Ні, тебе не має, зчезни…       

Анестезіолог підійшов, підтримав його за руку та запитав:

- Ігоре, з тобою все гаразд?

Він трухнув головою та так само тихо відповів:

- Так все добре… Просто температура піднялась.

Та розвернувся та пішов геть, качавсь як п’яний із сторони в сторону. Це був початок кінця Ігоря. Приблизно в цей час, йому запропонували робити підпільні аборти. Не те що не було мало гінекологів, ні, просто офіційно вони відмовлялись робити аборти маленьких дівчат, та жінок на пізніх термінах вагітності. Ігор це робив, ще йому за це додавали грошей. Саме в цей час галюцинації змінились. Це були немовлята які бігали по стінах як щури, та сміялись своїм дитячим сміхом. Він відчував як вони торкаються своїми маленькими та холодними руками.

З рештою у нього з’явилась параноя. Він почав закривати щільно вікна, намагаючись закрити найменші шпаринку. Ігор все частіше почав пропускати роботу. Все частіше та частіше, де з рештою його звільнили. Але у нього ще лишались нелегальні аборти. Страшні , наповнені кров’ю. Навіть приміщення було схоже на м’ясницьку. Ігор робив це автоматично, так ніби він був машиною, а не людино. День починався із дози, щоб руки не тремтіли, аборт, та знову аборт, доза та сон.

Так тривало два роки. Проте сталась трагедія. Це був похмурий день, йшов дощ. А, він прийняв багато наркотиків. Руки все ж таки багато, не зважаючи на кількість, чи дозу. До нього привели, гарну дівчинку, зелені очі, та довге темне волосся. Вона була на шостому місяці вагітності. Не один лікар не хотів братись робити аборт. Окрім Ігоря. Проте в той день руки дуже тряслись. Скальпиль скакнув не в ту сторону, кров бризнула фонтаном. В перший раз він почав понікувати. Це все погіршило стан дівчини.