Розділ 12

Максим та Катя з Еміром сиділи на дивані навпроти каміну, коли я спускалася по сходах, тримаючи в руці радіоняню. Я першим ділом переодягнула Надійку та залишила її далі спати, а вже потім йшла до усіх. Атмосфера була доволі напруженою, і моя поява сколихнула нову хвилю на ім’я «Катя». 

— Надін, — вона різко підійшла до мене, кладучи мені руку на плече. — Скажи, що це якийсь жарт мого недолугого брата й ти просто тут випадково… 

Я мовчки кинула погляд на цього самого недолугого брата й реально не розуміла, чому відразу усе не розповісти своїй сестрі. Прочитавши в прямому погляді Максима прохання, я внутрішньо видихнула та трохи сильніше стиснула кулаки. 

— Це не жарт, Кать. Ми з Максимом дійсно зблизилися… — кажу я, не прямо брешучи подрузі. Язик не повертається збрехати тій людині, яка одна з тих, хто витягувала мене з ями… 

На обличчі Каті повний шок. Я ніколи не бачила, щоб вона дивилася ось так. 

— Ти й він? Гаразд, я пойму його: ти красуня, але як ти повелася на цього чортового ловеласа? Навіть дитина незрозуміло звідки з’явилася, хоча ми усі розуміємо після яких дій… 

Мене неприємно зачепило те, як Катя згадала Надійку. Але всі інші її слова були повністю нормальними. Дійсно, я б ніколи не погодилася зустрічатися по-справжньому з Максимом. Його розгульний спосіб життя був огидний мені, але… навіть всупереч цьому я щоразу з трепетом ловила його погляди та часом залипала на ньому. 

— Сестро, припини штурмувати мою дівчину, — лунає голос позаду, глузливий, але чомусь у ньому я чую і роздратування. 

— Я тебе зараз буду штурмувати! — вибухнула Катя, звертаючи увагу до брата. — Ти сказився? У що ти влип і чому втягнув у це мою подругу? 

— Якщо тобі вірити, то як тільки народився, підхопив сказ. І нагадую: Надін — моя дівчина. 

— Чим доведеш? Я схожа на дурепу? Надін не підпускає до себе чоловіків навіть на кілометр, а особливо таких, як ти. І знаєш, це вже застарілий метод у нашій родині. Після «справжніх стосунків» Микити з Меліссою, та будемо чесними, мене й Еміра цим уже не проведеш. У твоїх інтересах викласти все як є, інакше я пульну у твою шибану голову ось цією вазою! — після лютої тиради Катя вказала на світло-оранжеву вазу з візерунками, що стояла біля стіни, а в ній була композиція сухоцвітів. 

— Я не винен, що моя родина — цілковитий крінж-сюрприз із фіктивними та неочікуваними стосунками. Типу в мене не може з’явитися дівчина? Я не такий, як ви з братом… 

— Ха, це точно! Ми хоч дитину не приховуємо. Де твої мізки, а? Що за шифровка? І повторюю: якого біса ти втягнув Надін?! — Катя явно не збиралася заспокоюватися. 

— Слухай, ти задовбала! Яке тобі діло до мого життя? Живи своїм, — роздратовано відрубав Максим. 

— Задовбала? Я тобі зараз, як у дитинстві, скручу вуха в трубочку й на ніс прищепку начеплю! — Катя розізлилася й, з півоберту, кинулася на брата. 

Її рука викрутила вухо Максиму, і той зашипів від болю. Але Емір, який міг відреагувати швидше, миттєво відтягнув свою дружину. Катя, однак, брикалася і явно не збиралася зупинятися. Максим, сидячи на дивані, лише грізно дивився на сестру, але, віддамо йому належне, відповісти їй так само не зважився. 

— Катю, припини. Тобі не можна хвилюватися й тим більше влаштовувати бійки, — стримано сказав Емір, намагаючись вгамувати дружину. 

— Це не бійка, шуріне, це побиття, — коментує Максим, потираючи своє вухо. — І коли це Каті не можна? Переживаєш, щоб ніхто інший не заразився сказом? 

— Я тобі зараз відкручу все, що лишнє! Я вагітна, невігласе! Тому тобі краще сказати мені правду! — випалила Катя, а її погляд блискавично спалахнув. 

— Ооо… Ось як… — Максим на мить замислився, а потім хмикнув. — Тоді, може, твій чоловік відповість хоча б на одне з твоїх питань? Якщо вже й влетить від вагітної кішки, то не лише мені. 

Катя на секунду завмерла, її очі перевелися на Еміра, який стояв позаду, намагаючись виглядати спокійно. Але Максимова репліка, схоже, не залишила і його байдужим. Чоловік зітхнув і притягнув дружину ближче до себе, поклавши руку їй на плече. 

— Я, звичайно, не проти відповідати, але тільки якщо ви обидва перестанете вести себе, як підлітки, — сказав Емір, глянувши на Максима суворо, а на Катю трохи м’якше. — Сідаймо. Спокійно обговоримо все. 

— Я не збираюся нічого спокійно обговорювати, поки цей… цей… — Катя замахала руками в бік Максима, але Емір міцно притримав її за плечі. 

— Катю, будь ласка, — сказав він із наполегливим спокоєм. 

— Гаразд, — буркнула вона й сіла на диван поруч із чоловіком, але все ще дивилася на Максима так, ніби хотіла б пожбурити в нього найближчий предмет. 

Максим також сів, кинувши на мене швидкий, але красномовний погляд. Після чого я пройшла до дивану та сіла поруч із ним.