6

Ярмарка і п'янка після неї пройшли досить вдало, якщо не враховувати деяких деталей. Хьонджін ще кілька разів намагався поговорити з Чанбіном, про той випадок на ковзанці, але хлопець і слухати нічого не хотів.

Минуло ще два тижні, і зараз Хван проклинав всіх тих хто ставить фізкультуру першою парою. Мало того, що він її ненавидів, так ще й заняття буде проходити з усім потоком.

- Фу, ну можна я не піду, - ниє юнак вдягаючись перед дзеркалом.

- Можна, ти перестанеш бурчати, і ми вже нарешті вийдемо з хати? - трохи знервовано питає Мінхо, - Ти вже хвилин 10 від люстерка не відлипаєш.

- Просто я побачу там...

- Чанбіна, - закочує очі Лі, - Може ти йому вже нарешті зізнаєшся, а не будеш сідати мені на вуха, і розказувати, який він класний і всяке таке.

- Зараз невдалий час, - відмахується Хван, розвертаючись до юнака.

- А коли він настане? Для кохання немає вдалого часу...

- І це кажеш мені ти?! А сам, вже скільки за тим Джісоном хвостиком ходиш? - переводить стрілки Хван.

- В мене інша ситуація, - заперечує Мінхо, піднімаючись з ліжка.

- Ну звісно. Як тільки ти почнеш зустрічатись з Ханом, тоді і я запропоную своє серце Біну, - каже юнак виходячи з кімнати в гуртожитку.

- Не думаю, що ти зможеш мовчати далі, якщо дізнаєшся, що твій Чанбін подобається не тільки тобі одному, - всміхається Лі, збігаючи сходами вниз.

- Що?! - кричить у його спину Хван, а Мінхо лиш сміється у відповідь.

Чанбін ось вже сорок хвилин дивиться на розпашіле обличчя Хьонджіна, який раз за разом опиняється на землі від його прийомів.

- Вставай, - Со подає юнаку руку, за яку той хапається, - Ти ж знаєш, що ти просто повний нуль в дзюдо.

- Якби ти не сказав, то в житті б не подумав, - фиркає блондин піднімаючись на ноги.

- Чанбін правий пане Хван, - підходить до них викладач, - Такими темпами ви залік не здасте, тож краще, щоб з вами хтось потренувався. Найкраще було б, якби ви відпрацювали основні прийоми, які потрібні для заліку. Думаю, вам би міг допомогти пан Со, якщо він звісно не проти, - чоловік разом з Хьонджіном повертається до Біна, який здивовано і навіть трохи розгублено дивиться на них. 

- Ну я не проти, - вичавлює з себе хлопець, не помічаючи секундної усмішки, що з'явилась на обличчі Хьонджіна.

- Насамеред ти маєш стати у правильну стійку перед початком спарінгу. Постав праву ногу назад, а ліву лиши попереду, давай потворюй за мною, - Чанбін залишився з ним після занять, - Твоє основне завдання покласти суперника на лопатки. В твоєму випадку чудово спрацює ефект неочікуваності, зрозумів? - уважно дивиться на нього Со.

- Зрозумів, - киває головою Хван. Він дуже мило виглядав з зав'язаним крихітним хвостиком.

- Ти можеш збити суперника підсічкою, або перекинути через плече, от тільки боюся, перекиди це не для нашої пари, тож уважно слідкуй, як робити підсічку. Вона чимось схожа до звичайної підніжки, - хлопець показує бойовий прийом і Хван опиняється спиною на маті, - Давай тепер спробуй ти. Спершу стійка. Добре. Тепер намагайся мене збити з ніг, - не з першого разу, але Хьонджіну вдається. 

- Ну як? - з захватом питає блондин. 

- Бий внутрішнім боком стопи, так вийде краще ніж тепер, - встає Чанбін, - Тепер перекид, не знаю, чи вдасться, це тобі але нехай. Іди сюди, - блондин підходить ближче, - Ставай позаду, - він чітко виконує команди Біна, - Ти маєш схопити суперника за рукав і пояс, а тоді підняти і перекинути через стегно, - один рух і Хьонджін летить на мат, а за ним і Чанбін, - Запам'ятав? - їхні обличчя занадто близько.

- Угу, - киває головою юнак та підіймається, - Тепер моя черга?

- Спробуй, подивимось чи ти зможеш покласти мене на лопатки, - самовпевнено каже Бін стаючи у стійку.

Джін починає з випаду він хапає Чанбіна за край кімоно, але юнак вдало перехоплює його руку. Хван хоче зробити підсічку, але опиняється на землі, правда, він поки не на лопатках. Хлопець намагається ще кілька разів покласти Со на спину, але все марно. Він підходить ближче до Чанбіна, а тоді підбиває його, хлопець падає, затягуючи з собою Хвана, який встигає покласти долоню під його голову. 

Вони опиняються настільки близько, що Чанбін може відчути гаряче дихання на своїх вустах. І Хьонджін розуміє, що момент, якого він так довго чекав нарешті настав. Хлопець нахиляється та накриває вуста брюнета своїми. Поволі виціловує верхню і нижню губу, а коли відчуває, що Бін відповідає, то поглиблює поцілунок. Голова іде обертом від відчуття правильності всього, що відбувається.

Чанбін обіймає парубка за талію притягуючи ближче до себе. До біса всі його упередження, якщо поцілунок з Хваном дарує такі неймовірні відчуття. Брюнет насолоджується цим процесом сповна. Він проходиться язиком по-піднебі Джіна, відтягує зубами його нижню губу, та заціловує укус.

- І що це було? - питає хлопець важко дихаючи.

- Ефект неочікуваності, - сміється Хван, впираючись руками в міцні груди.

- А якщо серйозно, Хьонджіне? - він вдивляється в обличчя юнака.

- Зустрічайся зі мною будь ласкочка, - ніжно просить Хван, - Ти мені дуже, дуже сильно подобаєшся. Справді. Я навіть готовий носити тобі вишневі цукати кожного дня. Погоджуйся, будь ласка, - ледь не плаче Джін.

- Я згоден спершу на одне побачення, а тоді спитай мене знову, - він всміхається прибираючи неслуханяне пасмо волосся, що вибилося з хвостика Хьонджіна.

- О це буде найкраще побачення, в твоєму житті, - радісно сміється блондин цілуючи Со у носа.

- Я чекатиму на нього. Здивуй мене, - ще один короткий поцілунок в губи, після якого Чанбін розуміє, що він погодився б і зараз, якби Хван спитав його ще раз.

Наше справжнє кохання може бути зовсім поруч, варто лишень роззирнутись навколо, щоб побачити його.

Кінець~