5

Чанбін важко ступає коридорами університету. Зараз на нього чекає зустріч, якої він хотів найменше. От вміє декан підісрати в невідповідний момент. Со треба зустрітись з своїм колишнім. І нащо було його просити про допомогу, якщо у них і так людей вистачає?

Він виходить на задній двір, де вже на повну йдуть ремонтні роботи. Чанбін має проконтролювати, чи заллють ковзанку, згідно з університетським планом. Хлопець бачить Хвана, та Джуйона, що привітно розмовляють. Схоже, вони друзі. Ну принаймні, так здається на перший погляд. Юнак підходить ближче і Джін помічає його. Він повертається до брюнета та з теплою усмішкою махає рукою. Це змушує Со щось запідозрити, та хлопець немає часу, щоб задумуватись над такими речима. Хьонджін взагалі був для нього дивним чуваком. Бін не знав, чого від нього чекати.

- О ти вже тут, - блондин притягує його за плечі до себе, та ніжно цілує в скроню.

- Що ти..

- Думав, ти знайдеш когось кращого ніж, Хван, - фиркає Джуйон, складаючи руки на грудях, - Але для такого, як ти цей бабій ідеальний тип, такий непотріб як ти... - Хьонджін б'є різко і сильно. Його обличчя скривлює гримаса гніву, а Йон сміється отримуючи все нові і нові удари. Позиції змінюються кілька разів і пики обох хлопців вже добряче постраждали.

- Якщо ти продовжиш в тому ж дусі, Хьонджіне, тебе відсторонять від занять, ти в курсі? - спокійно питає Со, навіть не намагаючись розборонити цих двох. Він не бачить у цьому сенсy. Люди збираються наколо чекаючи, як розгортатимуться подальші події.

- Тобі краще припинити, інакше я покличу охоронця, і він відлупашить тебе, - його друга спроба закінчується успіхом. Хьонджін відпускає Джуйона, та встає, він обходить Со, не говорячи йому ні слова. Чанбін важко видихає та підходить до свого колишнього

- Якщо ти намагаєшся агресією компенсувати свій маленький член, то в тебе дуже хуйово виходить, - єхидно посміхається Чанбін, харкаючи біля нього. Та йде до входу. 

- Ти ж знаєш, що без мене ти ніхто! - кричить у його спину Джу.

- Я знаю одне, ти шмат лайна, - випльовує Со. Він іде за Хьонджіном, який зник за дверима універу.

Юнак знаходить блондина в кабінеті Студентської ради. Він шукає аптечку, щоб обробити побите обличчя.

- Ти, часом, такий передбачуваний, що аж смішно стає, - обходить його Бін та витягує коробочку з медикаментами з іншої шафки, - Поки ти чілив у США я тут трохи все змінив, - брюнет всміхається. 

- Я взагалі-то навчався там, - бурчить Хван, - Дай сюди...

- Сядь... Будь ласка, я допоможу тобі з цим. Бо так чи інакше ти поліз у бійку через мене, хоч я і не просив, - всаджує його на диван Со, та легенько обробляє рани, сідаючи навпроти.

- Тцссс... - шипить юнак, коли перекись потрапяє на пошкоджену шкіру, - А що я мав просто стояти і слухати, як він обливає тебе брудом?!

- Так, бо я сам можу захистити себе, та й прикидатись моїм хлопцем було вже занадто, Хьонджіне, - закочує очі Бін, він присувається трохи ближче, - Тільки подивися, який вигляд має твоє обличчя. 

- Послухай, ніхто! Ніхто! Не має права настільки принижувати тебе на очах в інших. Тим більше ти був з ним у стосунках, а ще тоді на вечірці... - хлопець різко замовкає завмираючи.

- Ааа, ти був на вечірці, - з розумінням каже Бін опускаючи вату донизу, - Тоді все зрозуміло. Ти пішов за мною на дах, бо вирішив, що я покінчу з собою через той позор. Швидше за все тобі стало мене шкода, тому ти взявся мене рятувати. Ясно, - він віддає ліки Джіну та встає, - Жаль – це нормальне почуття, але я його не потребую. Якщо хочеш когось рятувати, то знайди іншу людину, бо мені ця роль геть не підходить.

- Почекай все не так, - зривається за ним Хван, - Так я був на тій вечірці, і так я бачив ту сцену. Але я швидше розізлився на Джуйона ніж пожалів тебе. Бо обпектись може кожен. Та й цей придурок мав заслужити своє. Його вчинок огидний...

- Я знав з ким зв'язуюсь тому мав бути готовий до цього, - знизує плечима Со. Дуже дивно, що зараз в душі парубка нічого не відкликається, коли він розповідає про Джу.

- Ні, - заперечує Джін, - Навіть, якщо ти і знав, то надії на те, що цей дурень зміниться ніхто не відміняв...

- Припини, будь ласка, - зупиняє його Чанбін, - Я не потребую твого захисту і всього того цирку, що ти розвів. Краще давай залишимо все, як є. Наші стосунки нормальні такими, якими вони є зараз.

- Окей, я зрозумів, - піднімає руки вгору Хван, - Тільки допоможи з ранками

- Боже, - він піднімає очі до неба, - Сідай назад, але я не буду ніжним з тобою.

- Любиш бути грубим? - грається бровами Джін.

- Я зараз запхаю тобі цю вату до рота, - спокійно каже Со беручи до рук перекись.

- Добре, добре. Я все зрозумів, більше так не буду, - він спокійно сідає навпроти хлопця.

- Доречі за ті вишневі цукати, що ти мені пропонував на даху, ти і справді сам їх зробив? - ну мучило це питання Біна.

- Ну... - ойойой Хьонджін червоніє, - ... Взагалі-то так, просто я й сам не знаю, нащо їх тобі тоді запропонував, - він закриває обличчя руками, - Нікому не кажи, що я роблю солодощі, бо мій образ крутого хлопця буде зруйновано вщент. 

- Ну все тепер я знаю чим тебе шантажувати, - сміється Чанбін, заклеюючи Хвану на носа пластир, - Давай повертатись, бо чує моє серце, що вони щось там начудять.

От тільки Со помилився. Все пройшло гладко, і навіть краще ніж він очікував. Роботи над ковзанкою закінчились вже ввечері, біля університету залишились лише вони двоє. І звісно першими випробовували лід на міцність. І якщо Чанбін спокійно катався то в Хьонджіна були явні проблеми. Його ноги розїжджались, рівновага відмовлялась іти з ним в парі, а дупа страждала від багаточислених падіть, і все це під аконпонемент сміху Чанбіна.

- Може ти мені допоможеш? - обурено питає Хван стаючи на четвереньки.

- А нащо? Ти б знав, як весело спостерігати за тобою, - він все ж підїжджає та допомагає Хьонджіну піднятись на ноги. Бін бере його долоні в свої та обережно відштовхується назад, намагаючись начити Джіна хоч трохи встояти на ковзанах.