4

Саме з цього рукостискання почалась прихована боротьба між цими двома. Мало того, що на потокових лекціях Хван ідеально відповідав, забираючи цю можливість у Чанбіна, так ще й практично кожне зібрання студентської ради не проходило без його втручання. Цей блондин не оскаржував напряму рішення Біна, в нього були кращі фрази по-типу "Я б зробив краще так...", "Чи не було б вигідніше для нас таке рішення..." і тому подібне. І найголовніше люди прислуховувались до Хьонджіна, а не до нього. І якщо спершу Со не реагував на такі випади Хвана, то з часом це починало доводити до сказу. Хоч ніхто з них не починав відкритої ворожнечі, і їхні стосунки можна було б назвати дружніми, але помітна напруга між хлопцями відчувалась на інтуїтивному рівні. Декілька разів Чанбін намагався перевести все в жарт, але Джін, ніби йому на зло, продовжував гнути свою лінію далі.

В такій атмосфері минув місяць. Всі вже шептались за спиною про те, хто виграє у цій сутичці двох впретих баранів. Таке приховане суперництво подобалось іншим та підігрівало їхній інтерес до цієї парочки. Так, так, всі вважали, що ці двоє симпатизують один одному просто ще не дійшли до розуміння цього. Серед студентів таємно робились ставки, коли ж вони зізнаються один одному в почуттях.

До початку ярмарки, і відкриття ковзанки, звісно, залишався тиждень. Всі зібрались вже в знайомому кабінеті, щоб обговорити ньюанси, та святкування після. Добре, будемо чесними, основна тема розмови була про святкування, опісля.

- Я думаю, що краще нікуди не йти, а залишитись в універі. Просто попросити ключі від вільної авдиторії і там засісти, - пропонує хтось з галасливого натовпу.

- Ні, це не розумно, бо якщо ви понапиваєтесь, а ви понапиваєтесь, то треба ще якось вийти звідси. Зустрінемо декана і нам мешти, - заперечує інший голос.

- Стоп, стоп, стоп, - зупиняє всіх Чанбін, плескаючи в долоні. Коли настає тиша він продовжує, - Ідея з факультетом і справді не раціональна, краще піти кудись випити. То вийде дешевше і плюс соромитись перед викладачами не будете. В когось є варіанти куди піти, окрім бару біля універу? 

- Ми могли б піти до когось додому, - пропонує Хван, а всі затамовують подих в очікуванні.

- Ніхто не зможе прийняти, як мінімум 20 людей у себе вдома, ще й до глибокої ночі, - люди згоджуються з ним.

- Ну чому? Якщо попросити когось із старших...

- А ти після п'янки прибиратимеш в цієї людини вдома? - перебиває його Со. Сьогодні в нього був паскудний настрій, а Хьонджін його псував ще більше. 

- Звісно ні.

- Отже ти готовий заплатити гроші за оренду приміщення? А ще купити продукти і алкоголь, - Бін складає руки на грудях.

- Це всеодно вийде дешевше ніж якийсь ресторанчик, - підходить ближче Хван.

- Ні не вийде. Плюс ще раз повторюю ніхто не захоче організовувати п'янку в себе вдома. Чому ти не хочеш розуміти елементарних речей? - хлопець починає дратуватись ще більше. 

- По-перше не всі підуть пити, а по-друге мій варіант оптимальніший ніж твій, чи інші тут запропоновані, - фиркає Джін, роблячи ще один крок у бік Біна.

- Хлопці мені здається ви сперечаєтесь через дурниці, - намагається вгамувати їх Синмін.

- Не лізь!

- Не лізь!

- Ти мене вже задовбав, - шепоче ледь чутно Чанбін, - Ходімо поговоримо, Хьонджіне. Наодинці. 

- Без питань, Чанбіне, - злісно зиркає на нього Хван, та першим прямує на вихід. 

- Нащо ти завжди оспорюєш мої рішення чи пропозиції перед іншими? - Со ніколи не любив обходити проблеми десятою дорогою. Він був людиною простою, і прямою у висловлюваннях.

- Я не оспорюю їх, я пропоную оптимальніші варіанти, вловлюєш різницю? - всміхається Хьонджін впираючись спиною в стіну. Вони стоять в невеличкому коридорчику куди не часто хтось заходить. 

- Подобається дразнити мене? - він на крок ближче. Це гра, в яку грають лише вони.

- Я не дразню, тобі здається, - відмахується, Хван мило усміхаючись. Якби він міг, то виводив би Со з рівноваги все своє життя, лиш би юнак дивився на нього такими очима. В яких палає злість, але поміж неї є ще дещо. Поки ці емоції незрозумілі для Хвана.

- Ні, ти спеціально виводиш мене. До того ж постійно: на парах, на зібраннях, на перервах, постійно, Хьонджіне, - з кожним словом Бін підходить ближче і ближче допоки їх не розділяють кілька сантиметрів, а юнак обурено тицяє блондина в груди.

- Я всього лиш хочу тобі допомогти, - легко забрає його руку Джі, але тримає її в своїй довше ніж це потрібно.

- Я не потребую твоєї допомоги, ясно? Я можу прекрасно впоратись і без тебе, як це було до того. Тож не лізь, і не виводь мене з себе, - обличчя Чанбіна паленіє від гніву, який він не може контролювати.

- А що робити, якщо я хочу допомогти, що робити, якщо я відчуваю в цьому страшенну потребу, що тоді? - інтимно шепоче Хван, лоскочучи своїм диханням його вухо.

- Гей! Чого ти хочеш насправді? - різко відходить від нього Со. Чому його стривожив цей простий жест? Хіба він не був закоханий в Джуйона нещодавно? Поклавши руку на серце, з появою Джіна, Чанбін навіть не згадував про цього мудака.

- Так, я тобі і сказав, - запихає руки в кишені Хьонджін, та знову наближається до Біна, - Але скажу по-секрету, ти головна частина моїх майбутніх планів.

- Припини так робити! - кричить Со, а Хван тільки сміється, залишаючи його позаду.

- Ненормальний, - кидає в пустоту брюнет, та повертається до інших.