3

Як виявилось не тільки Чанбін вміє дотримуватись свого слова. Тому зараз він дивиться на усміхненого Хьонджіна, що сидить разом з ними на зібранні Студради. Декан, щасливий, ніби виграв мільйон долларів, виголошує промову перед усіма присутніми.

- Сьогодні до нас приєднується новий/старий член. Всі ви знали, що це місце для Хьонджіна пустує, і сьогодні він повернувся в рідні стіни...

- Пане Кім, ми всі введені в курс справи. І я щасливий знову бути тут, але давайте краще перейдемо до основного, - обережно перериває його Хван, ввічливо усміхаючись.

- Так звісно. Зовсім скоро пройде університецька ярмарка, плюс ми повинні організувати невеличку ковзанку для студентів та всіх бажаючих, - і знову ця патологічна радість, незрозуміла нікому окрім самого декана, - Отож одна група організовує ярмарку на чолі з Синміном, а інша контролює справи з ковзанкою, на чолі з Чанбіном, до якої і приєднається Хьонджін, бо ти Біне, сам казав, що людей не вистачає, отже маєш помічника. На цьому все, можете бути вільні, - плескає в долоні пан Кім, та першим виходить з кабінету Ради, в якому вони були.

Як тільки він пішов, присутні почали обурюватись, як це так на них все скинули. Та Чанбін знав, що через п'ять хвилин Синмін не витримає та гаркне на них, і всі спокійно розійдуться робити свою роботу. От тільки сьогодні все було по-іншому. 

- Та припиніть, це ж весело, - спокійно каже Хван обриваючи всі розмови, під зацікавленим поглядом Кіма, - Це дає можливість вам усім зблизитись і гарно провести час. Плюс деякі пари прогулюєте, а декан за вас домовиться з викладачами. Тому все не так і погано.

- Думаєш, це допоможе? - всміхається Синмін, підходячи ближче, - Я вже не раз це казав, і результат був нульовий.

- Просто я поїхав, а ти не можеш впоратись з моєю роботою, - всміхається Хван, обіймаючи юнака, - До мене швидше прислухаються ніж до тебе, бо я красунчик.

- Але плюс ти ще й занадто самовпевнена дупа, - дає йому підпотиличника Мін, під смішки інших, - Де Хо загубив, доречі?

- Та він сказав, що не піде сюди, бо це нудно, як завжди впринципі, - закочує очі Хван, а Синмін сміється.

- А мені хтось пояснить, чому всі знають Хьонджіна, а я ні? - обережно питає Чанбін, бо хлопцю зараз здається, що він потрапив в паралельну реальність. 

- Боже, я забув, що ти став головою, коли Хван вже пішов. До поїздки в Штати, саме він займав цей пост, тож практично всі знають хто він, - люб'язно пояснює Кім, закидуючи руку на плече своєму, другу(?)

- То ти мій попередник, - всміхається кутиками губ, Со. Насправді йому не дуже подобається, що увагу на себе перетягує Хван. Та з іншого боку, його поява в універі перекрила плітки про сором Біна на вечірці. Тож хлопець був трохи вдячним блондину.

- Так, - віддзеркалює його усмішку Джін, та відлипає від Міна, підходячи ближче, - Можемо ТЕПЕР офіційно познайомитись, - парубок простягає руку, яку Со легко стикає своєю, - Я Хван Хьонджін, колишній голова Студради.

- Приємно познайомитись, я Со Чанбін, теперішній голова Студради, сподіваюсь ми зможемо підтримувати дружні стосунки, - їхні усмішки геть не справжні.