Розділ 19. Дивне чаклування

     Світана вже бачила у місцевого батюшки написані книжки. Вони були рідкістю. А тепер вона побачила, як відьма дістала зі своєї схованки кілька пов'язаних тонких книг. З них вона обрала одну і почала неквапливо перегортати пожовклі і тендітні сторінки. Доля мовчки ворушила губами.

      - Ось знайшла! – переможно вигукнула вона.

      Полум'я свічки спалахнуло і піднялося вгору.

     - Є одне чаклунство! Треба загнати її між світами і залишити там. Тоді вона надовго втратить свої чари! Доведеться тобі ще попрацювати.

Світана охоче кивнула. Відунка дістала шматок чорної тканини.

      - Знаєш, що таке дзеркало? Треба вишити два ряди дзеркал – зверху та знизу. Але поверхню дзеркал треба також вишити. Чи зможеш? Встигнеш?

      - Так, - подумавши, відповіла майстриня. - Але чи є у Вас голки та нитки?

      - У мене все є.

      Доля дістала з кошика, що стояв у запічку, голку та білу нитку.

     - Скільки ж вишити дзеркал краще? - перепитала Світана.

     - Тут не сказано. Краще – чотири, гадаю. Щоби на всі боки світу виходили.

  Світана поставила свічку ближче і почала квапливо намічати стібками контури майбутньої вишивки. Відунка з цікавістю стежила за її роботою.

    - Ти така справна! А залишайся у мене в служінні, - несподівано запропонувала вона дівчині.

    - Матінко Доле, якби я могла, я залишилася б.

    - А якщо я програю суперниці, і твоя пані відведе у тебе нареченого? Чи залишишся?

    - У мене ж мати залишилася вдома та молодша сестра. Їм допомагати треба.

    - О, та ти ще й вірна, на додачу! Заради тебе варто постаратися! – похвалила її відьма.

    Окрилена її словами, Світана почала ще старанніше вишивати гладдю поверхню дзеркал.

    Заславська вже кілька днів гостювала у Києві у своєї приятельки, поміщиці Ганни Курочкіної. Пані Катерина не розповідала їй усієї правди про причину свого візиту до столиці. Із достовірних джерел Заславська дізналася, що на шабаш відьом має приїхати сама Марія Танська. І тепер просила приятельку, щоб та представила її самій полковниці.

      Ганна розповідала, як ходила на ворожіння до полковниці, коли та ще була тільки засватана.

      - Не знаю, чи ворожить вона зараз, - сумнівалася Курочкіна.

    Але її подруга не вагалася. Від бахмацької відьми Мокрини вона знала про силу Танської. І тепер вона не відстала від Анни доти, доки та не звела її з донькою Семена Палія.

    У великому будинку, в якому зустрілася місцева знать, пані Катерина була, нарешті, представлена статній жінці середнього віку, що сиділа в кріслі, ніби на царському троні. 

     Розговорившись про різне, Заславська ненароком заговорила про ворожіння, але Марія перебила її, взяла її руку за зап'ястя, і дивлячись у вічі призначила їй зустріч увечері біля підніжжя Лисої гори. Катерина зустрілася з нею поглядом і побачила страшний вираз на обличчі Танської. Серце у Заславської скувало жахом. Тільки зараз вона зрозуміла, з якою страшною силою вона має намір співпрацювати. Але, згадавши солодку посмішку Зоряна, вирішила, що треба йти до кінця. Жінка, що сиділа перед нею, мала нищівну силу! Вона це відчувала. І, звичайно, дочка Палія зможе перемогти силу кохання жалюгідної селянки!

     - Я неодмінно буду, моя пані, - прошепотіла вона Танській і низько вклонилася їй.

    На ранок Світана закінчила свою роботу і віддала вишивку Долі.

    - А тепер – спати! Ми маємо набратися сили, - скомандувала відьма, задоволена результатом роботи гості.

    Доля знову виглядала старезною старенькою. Вона прошкутильгала до запічку, а Світана лягла на лаву під вікном. І незабаром обидві спали. Десь вдалині, на околиці міста, надривалися у своїй перекличці півні. І зовсім дарма! Своїм криком вони видавали себе. І багатьом із них сьогодні судилося бути вкраденими та обезголовленими раніше, наміченого господарями, терміну. Адже перед початком шабашу відьми ловили їх і приносили в жертву.

   З настанням темряви Доля і Світана запалили величезне багаття, яке було чітко видно з розвилки. Незабаром завітали гості.

    - О Боже, це моя пані! – зблідла від переляку дівчина і показала Долі на Заславську.

    - Не смій її боятися, інакше все пропало!

  Пані Танська королівською ходою попрямувала з роздоріжжя до хати Долі. За нею, внутрішньо тремтячи, йшла слідом Заславська. На превеликий подив, вона побачила у місцевої відьмачки свою вишивальницю.