Розділ 16. Важкий вибір

     Світана весь цей час собі місця не знаходила. Похмурі передчуття не покидали її. Не раз їй ввижалась підступна пані, загибель нареченого на чужині.

     Вона ніяк не могла позбутися своїх страхів. Колись життєрадісна, немов вогонь, дівчина зовсім змарнила і стала схожа на тліючу скіпку. Живий, перш за все, погляд очей погас і став безрадісним. Рута переймалася дочкою і розуміла, що треба щось робити. Вони були безсилі змінити те, що сталося. Зорян, як і інші селяни, міг взагалі ніколи не повернутись із цієї поїздки. Хто з панів піклується про життя своїх кріпаків? Але чим допомогти своїй доньці, вона не знала.

     Пасок був уже готовий. І Світана неодноразово розглядала зроблених своїми руками, і немов живих, величезних павуків. Павутина теж вийшла, як справжня.

   Зі скупих повідомлень керуючого маєтком, вона не могла знати, чи встояв її коханий перед нападками пані, чи – ні. І, якось, не витримавши туги по Зоряну, і прихопивши з собою вишиту гидоту, вона знову пішла до Агапки.

     – Що я скажу, дівчино? – Агапка почала розглядати світ вишивку Світлани. – Вишила ти пасок – на славу!

     – Давай ворожити?! – вона підперезалася павуками.

     – А чому потрібні були саме павуки та павутиння? – несміливо запитала дівчина.

    – Павутина – ті ж сильці. Кажуть*, що ніби в давнину, дочка барбарника Арахна, навчилася у богині ткати і вишивати. (* Агапка розповідає свою інтерпретацію «Метаморфоз» Овідія) І перевершила в цьому мистецтві свою наставницю. Викликавши її на змагання, перемогла у великій вишивці, що зображувала пригоди богів. Розлючена своєю поразкою, богиня кинула ткацький човник  у голову суперниці. Арахна з горя повісилася і була перетворена на павучиху. І з того часу вона вічно висить у своєму павутинні і полює на молодих чоловіків. Тож вона допоможе нам отримати твого милого!

     Поки відьма розповідала історію про павучиху, її вигляд змінився. По обличчю почали пробігати загрозливі тіні, та й вся скручена її постать почала справляти ще страшніше враження. Світані, навіть, стало якось не по собі.

     – Дякую тобі за пасок. Він дасть мені більше сили.

Агапка підперезалася, схопила дівчину за руку і притягла її до ковша з водою, що стояв на столі.

     Світана знову побачила свого коханого і пані, що увивалася навколо нього. Агапка провела руками за візерунками «колодязь» і почала водити рукою над ковшем, промовляючи слова заклинань. Дівчина помітила, що в повітрі, поверх зображення Зоряна, у воді почала з'являтися невагоме напівпрозоре павутиння.

   Раптом у ковші вода захвилювалася, завирувала, кинулася вгору, намагаючись розірвати павутину. Світана здогадалася, що для успіху чаклунства треба, щоб павутиння залишилося цілим, будь-що-будь. Вона із завмиранням серця стежила за тим, як невідома сила намагалася вирватися з ковша у різних напрямках. Але павутиння було міцним. І поступово сила стала слабшати. Світана та Агапка полегшено перевели дух.

     – Я зачарувала його, щоб він не піддавався. Але він ніби висить у повітрі. Хтось ще ним керує. І це хтось дуже сильний. Тобі треба чи поступитися, чи боротися остаточно, інакше – загинете обоє.

     –  Я боротимуся.

    – Тоді тобі треба йти на прощу до Києва. Побувати у святій Лаврі. Помолитися за прощення. А потім знайти київську відьму. Звати її Доля.

   – Доля?! – ахнула Світана. – Хто ж не чув про проникливу відунку Долю?

Саме до неї посилає її Агапка?

   – Вона сама може бачити невидиме. А якщо може бачити, може й перемогти!

   – А де її можна знайти? Столиця – велика.

   – Так, велика. Але є під Києвом Лиса гора. І туди на шабаш злітаються усі відьми. Слухай уважно! Гора велика та ділиться на три частини. Перша – Русалочий яр. В озері водяться русалки, тож туди не ходи. Потягнуть під воду. Третя частина – Мертвецький гай із похованнями. Туди також не ходи – затягнуть під землю. А друга частина – Відьомський Яр. Тобі треба саме туди. Там збираються ті, хто зможе тобі допомогти.

      –  Дякую, матінко Агапіє. А допоможе мені тільки... нечисть? У Лаврі не допоможуть?

   – Ох, дівонько... Бог зараз відпочиває від справ своїх. А нашого правителя спустив землею правити. Тому допомогти може тільки Сяючий* та його слуги.  (Сяючий* - Агапка має на увазі Люцифера) Доля зможе тобі допомогти. Вона дуже сильна.

Все це було якось незрозуміло Світані. Війна, яка відбувалася на небі… Але Агапія, навіть, знала Святі Письма. Значить, знала та й про що говорила.