Розділ 15. Небезпечна пристрасть

     Окрилена надією, пані поспішила до табору і віддала прислузі спекти тісто. Зорян поки що був із рештою на риболовлі. Хитрі односельці, які помітили, що їхня пані не байдуже ставиться до нього, почали вмовляти, щоб він став виявляти до неї увагу.

     - Буде їй добре - буде і нам добре, розумієш? - казав йому помічник старости.

     - У мене наречена є!

     - Хлопче, ти подумай. Наречена - далеко, а пані – поруч, – встряли в умовляння інші мужики.

   - І потім, з такою багачкою, навіщо тобі твоя голота? Ти ж можеш сам майже паном стати, якщо будеш правильно поводитися!

   - Я люблю свою наречену!

   - От, дивак! Люби, хто ж тобі не дає? Просто зараз, поки ми тут…

   - Ти не розумієш, дядьку Петро! Якщо я зараз дам слабину, то потім вона згноїть і мене, і Світану.

   - А якщо ти не будеш лагіднішою з пані  - вона зараз  нас усіх згноїть, і набагато раніше! – порадив Дмитро.

    У Зоряна голова вже паморочилась. Він сподівався, що селяни були на його боці, а ті лише шукали своєї вигоди. Він давно помітив, як пані ходить навколо нього, тільки змушений був прикидатись дурником. Що ж було робити?

   Ввечері пані Катерина з'їла хлібчик, що вийшов з відьминого тіста і стала чекати. Спочатку Заславській здавалося, що ворожба Мокрини подіяла. Зорян став проводити з нею більше часу, перестав відсуватися, коли вона, ніби ненароком, тулилася до нього. Тепер він особисто подавав їй страви, проводжав до куреня, коли вона йшла спати. Пані намагалась його викликати до себе відкрито, то вимагаючи, щоб він повиганяв комарів, то, щоб поправив полог. Але Зорян незмінно залишався твердим своїм переконанням, і під різними приводами уникав залишатися з панною наодинці.

     Господиня шаленіла. Адже, Зорян став для неї маною. Їй було соромно зізнатися перед собою, що вона горіла, коли бачила його перед собою. Вона, яка була така перебірлива в юності перед поміщиками та дворянами в період сватання, яка була одружена з самим Дантуром Заславським, яка милувалася з Юрієм Прокоповичем, - тепер палала від пристрасті до звичайного селянина?! Дарма, що він був гарний і талановитий грою на сопілці, і був роботящий! Він був звичайним кріпаком! Як він смів не зважати на її явні ознаки прихильності?!

     Незабаром вона вирішила зробити повторний візит до ворожки.

     - Що, панно, не допоміг мій приворот? – спокійно запитала Мокрина.

     - Ні.

     - Значить, сила тієї, кого він любить - сильніша за мої чари, - визнала ворожка.

   - Я тобі все, що попросиш, віддам! Тільки приверни його до мене, – схопила Мокрину за руку Заславська.

     - Не можу. Не в моїх силах це.

     - Тоді скажи, хто допоможе.

   - Є одна така. Тільки страшне це все сімейство. Батько у неї – лицар-чаклун. А чоловік – взагалі упир.

   - Про кого це ти кажеш? – з недовірою запитала пані Катерина.

   - Це такі відомі високопоставлені люди, що, навіть, страшно вимовляти їхні імена.

   - Та хто ж це? Кажи, а то пожаліюся твоїм панам, що ти наворожила на мене! Ну!

   - Гріх Вам таке казати! – зауважила Мокрина.

   - Хто б уже про гріх говорив? Швидко називай мені цих чаклунів.

  - Я Вас попередила! Ті, хто з ними зв'яжуться, можуть погано закінчити.

  - А мені вже байдуже! – схопила Заславська за плечі маленьку відьму Мокрину.

  - Колишній полковник Фастівський Семен Палій* Вам відомий? А дочка його – Марія * та зять – Антон Танський*? (Семен Палій* (Гурко) – історична особистість, полковник Білоцерківського полку, чаклун – характерник. Марія Танська* - історична особистість, єдина дочка Семена Гурко, була притягнута до суду 1735 р. у справі про чаклунство. Антон Танський - історична особистість, полковник, її чоловік, вважався упиром.)

   Пані мало не задихнулася від названих імен. Кому ж не були відомі славні імена цих полковників? Палій уже давно помер, але решта була жива! Говорити вголос про них було небезпечно. Справді, казали, що силу свою черпали вони з чорного чаклунства. 

    - Ось вона, вважається найсильнішою. Що вона запросить за свою працю – не знаю! Якщо ти готова...

     - Я готова! – рішуче кивнула Заславська.

   Якщо таким сильним чаклунством займається сама родичка Палія, полковниця, значить, воно має бути успішним!

    Вона повернулася до табору і почала обмірковувати подальшу експедицію.

   Що їй зараз охоронцем сидіти біля Зоряна? Нехай копає поки що разом з усіма. А вона має ще час дістатися до Києва. Вона вирішить там питання з пані Марією. А коли повернеться сюди – Зорян уже чекатиме на неї, і скарб, швидше за все, буде знайдений. Отоді вони й заживуть. А навіщо їм повертатися тоді до її колишньої резиденції? Там усе про неї та Зоряна всі знають. З таким статком вони зможуть жити де завгодно! Навіть за кордон зможуть виїхати. Там ніхто не знатиме про його низьке походження.