Розділ 12. Історія скарбу Мазепи

     Пані Катерина не на жарт зайнялася пошуком багатств Мазепи. З міркувань обережності, вона не повідомляла нікому, навіть своєму керуючому, куди саме вони вирушають. Взагалі пані Заславська мала імпульсивний характер. Але не настільки, щоб вирушати, невідомо куди.

     Про скарби Мазепи та його особистість ходило багато чуток вже близько чверті століття. За час своєї служби гетьманом Лівобережної України, з 1687 року, правдами і неправдами, заповзятливий Іван Степанович накопичив величезний стан і став найбагатшою людиною тієї епохи.

     З молодих років він займався своєю кар'єрою, не гребуючи жодними методами. Про його особу ходили найрізноманітніші чутки навіть у Європі. У житті Мазепи тісно сплелися любовні інтриги, авантюри та зради.

  Всім був відомий його перший роман з дружиною магната з Речі Посполитої Фальбовського(Фальбовський* - реальна історична особистість, що жила у XVIII столітті), в результаті якого він був покараний і був змушений повернутися додому, і почати все з початку. Він умів зачаровувати своїх майбутніх покровителів з першого погляду. Улесливі промови, «вагомі» міркування допомагали йому стрімко підніматися вгору кар'єрними сходами тих років. Мріючи якнайшвидше зробити кар'єру, він одружився з багатою вдовою Ганною Фрідрикевич*(Анна Фрідрикевич* - реальна історична особистість, яка жила у XVIII столітті), яка була старша за нього на двадцять років, і незабаром померла, залишивши Мазепі величезний стан і зв'язки.

     Батько покійної склав тому протекцію і влаштував його до гетьмана Дорошенка. Коли Мазепа відчув, що влада гетьмана може незабаром похитнутись, він вступив до Самойловича, який незабаром зробив його старшиною.

  Незабаром, пронизливий Іван Степанович здійснив карколомну кар'єру, ставши гетьманом Лівобережної України, завдяки прихильному ставленню до нього улюбленця царівни Софії Голіцина*.

    Йому, навіть, вдалося зачарувати молодого Петра І та стати його фактичним радником з питань Малоросії. Проте, Мазепа робив при цьому своїм благодійникам щедрі підношення. Взагалі, він мріяв стати найбагатшою людиною Європи.

     У віці шістдесяти п'яти років він закохався у свою шістнадцятирічну хрещеницю Мотрону Кочубей. Дочку того самого Кочубея*. Із цією історією все було незрозуміло. Чи то вона була красунею, чи то – ні. Але ходили чутки, що батько обіцяв за своєю донькою в придане зовсім неймовірний діамант. А Мазепа дуже хотів його мати! Але, щоб отримати такий посаг, треба було офіційно одружитися. А хрещений не міг одружитися зі своєю хрещеницею. Закохана Мотря примчала сама до Мазепи, але той був змушений відправити її назад. Так діамант і не дістався йому. Нічого, ніби мало в нього було інших скарбів! (Дорошенко*, Самойлович*, Голіцин*, Кочубей* - реальні історичні особи, які жили у XVIII столітті)

     Через три роки той же Кочубей та Іскра* напишуть цареві про те, що гетьман Мазепа бере хабарі за полковницькі місця, розпоряджається військовою скарбницею, як хоче, відбирає всі доходи з полкових грошей. Але цар, певне, сподівався, що це кошти незабаром потраплять до нього. (Іван Іскра* - історична особистість, полтавський полковник)

     Оскільки Іван Степанович був завжди на думці, за часів шведсько-російської війни він, мабуть, зайняв вичікувальну позицію і вирішив залишитися з переможцем. Хоч він і висловлювався своїм сподвижникам, що готовий дотримуватися вірності цареві до «крайньої потреби», але в глибині душі він сумнівався. Йому почало здаватися, що армія Карла ХІІ непереможна. І за рік до свого переходу на бік шведів Мазепа почав готувати ґрунт для зради, у разі перемоги Карла. Він вів листування з королем, обіцяв йому підтримку війська козаків, обіцяв багатства.

     Але влітку 1709 шведи були розгромлені. Король із змовником бігли з Полтави до Бендерів, які перебували під захистом Туреччини. І там, за переказами очевидців, Мазепа й помер. А перед цим, дорогою, довгою і надзвичайно стомлюючою, він залишав обози та барильця із золотом, сріблом та іншими скарбами, закопуючи їх у різних місцях України. Говорили про скарб у Батурині, Києво-Печерській Лаврі, на дні річки Дніпро – у місці переправи Карла, у Великих Будищах. Шукали багато, та ніхто не знайшов нічого. Ходили чутки, що скарби були прокляті тими, кого Мазепа незаслужено образив, тому в руки й не йшли.

     І зовсім випадково, пані Заславська почула розмову двох селян, які перебували в служінні у її приятельки, про те, що на річці Бахмач є хутір Поросючка. Навпроти нього, на острові, закопана частина багатства Мазепи.