Розділ 5. День прийдешній

     А наступний день готував їй нові незвичайні зустрічі. Вранці, вона з хлопцями зі своєї пошукової групи була на екскурсії в Опішні, саме там, де здавна робили глиняний посуд – миски, чашки, глеки, глечики та горщики для квітів, що зачарували її на виставці. Вони на власні очі побачили майстрів, які сиділи за гончарним колом і ліпили чудово-прості речі. Бачили процес випалу та фарбування виробів. Художня натура Б'янки захоплювалася мистецтвом цих людей. Усі студенти залишилися дуже задоволеними, оскільки кожен із них отримав по маленькому презенту від авторів. Б'янці дісталася зворушлива свистулька. Спочатку вона подумала, що це просто гарна обманка, але, подувши в неї, вона почула ніжну мелодію. Вона одразу відчула, ніби просто потрапила до казки…

     Надвечір, вона на вулиці випадково зіткнулася з продавчинею вишиванок. Та одразу впізнала щедру покупницю і вигукнула:

     – Я зараз їду до нашої постачальниці. Бажаєте, і Вас до неї відвезу?

     – Це та довгожителька, про яку Ви говорили?

     – Так.

     – Звісно хочу.

     Б'янка заглянула в сумку, перевірити, чи все має для незапланованої зустрічі. Диктофон вона завжди носила із собою.

       – Тоді сідайте в машину.

     Не роздумуючи, Б'янка пішла запрошенням продавчині і за мить вони вже їхали бічною вуличкою, що піднімалася вгору. Дівчина насолоджувалася виглядом приватних будиночків, що потопали в кущах та квітах. І зовсім скоро машина зупинилася біля старого паркану. На хвіртці була гарна металева табличка з вигравіруваним написом: «Почесний мешканець м. Полтави Світана Липовецька». Відвідувачі натиснули на кнопку дзвінка та увійшли у двір.

     Будиночок був невеликий, дворик – скромненький. Невеликий квітник, невеликий садок, наприкінці двору – маленька ділянка з грядками. Все, що потрібно для однієї людини. Вони піднялися трьома сходинками ґанку і ввійшли до будинку.

     – Пані Світана ніколи не зачиняє двері, – пояснила продавець. – А які галушки вона готує! Ви вже куштували полтавські галушки?

      – Ні, – трохи спантеличено відповіла дівчина. – А що – це місцева особливість?

      – Так. Пані Світано, я привезла Вам виручку, – крикнула вона, звертаючись до господині будинку.

     У коридорі з'явилася гарна літня сива жінка. Але руки в неї не тремтіли по-старечому, і ноги вона не ледве волокла, а йшла твердою ходою, тому язик не повернувся б назвати її старенькою. І хоч господиня була низького зросту, хода в неї була рішуча і властива зрілим, впевненим у собі людям. Дівчина звернула увагу на те, що очі старої лагідно світились якоюсь особливою добротою.

     –  Пані Світана, познайомтеся. Це наша гостя з Польщі.

     –  І Італії, - посміхаючись, доповнила продавщицю Б'янка.

   –  Це вона купила Ваші особливі вишиванки, –  представила Б'янку продавщиця, відраховуючи господині гроші.

     –  Ходімо до кімнати. Вам подобаються вишиванки? – лагідно посміхнулася господиня Б'янці.

    – Так, дуже. У мене, й крім Ваших, ще є. Якби дозволяли кошти, я колекціонувала б їх і створила б музей вишиванок. Я, навіть, вивчала історію їх появи.

    Виявляється, перша вишивка –  бісером зустрічалася вже в третьому тисячолітті до нашої ери, в Єгипті. А на нашій території вироби, вишиті нитками, є ще з часів Геродота! Вперше вони з'явилися у Китаї, у шостому-п'ятому столітті до нашої ери. А гладдю, яка вважається коронною для вашої області, вишивали з першого століття до нашої ери, знову ж таки, у Китаї.

     –  Нічого собі! –  здивовано пробурмотіла продавчиня.

    – Так.

    – А що вони вишивали? – несподівано зацікавилася пані Світана.

    – Елементи природи, птахів.

    – А ми все грішимо на китайців!

    – Чому?

    – Тому, що ті товари, які вони постачають нам, м'яко кажучи, бажають кращого. То фарбування у них токсичне, то нитки дуже тонкі, одразу рвуться.

   – Але ж, стародавні китайці робили продукти відмінної якості! Згадайте, хто винайшов шовк, чорнило, порцеляну, порох та багато іншого?

   – Так, цього в них не віднімеш!

  – До речі, пишуть, що сармати теж прикрашали свій одяг вишивкою. У дохристиянські часи вишивці стали поступово надавати особливого таємного змісту. Наприклад, строката вишивка символізувала власний достаток та достаток у будинку. У християнські часи стали вишивати «хрестом», вважаючи, що він зможе захистити від «поганого ока» та нечистої сили.

   – А чи знаєш, що означають символи у нашій вишивці? – спитала Бьянку господиня будинку.

   Та знизала плечима.