10

– Спустити вас із Найдою вниз, аби ви пішли і бодай трохи подрімали, – він підійшов до вікна. – Але все ж стрибати у вікно – погана ідея, – і знову погляд з докором на пані Ніну.

– І що ти пропонуєш? –  похитуючись, стара ледь підвелась на ноги.

– Схоже, відвести спати ще й вас, – зітхнув цей неймовірний викладач.

– А як же хлопці? І двері? І вікна... А аудиторії?! – згустила фарби Найда.

– Я з цим розберусь, – Артем Дмитрович підійшов до дверей і почав відкривати їх.

– Щось я не впевнена, що це хороша ідея, – пробурмотіла подруга.

А от мені ідея подрімати, поки чоловік вирішуватиме всі наші проблеми, дуже і дуже подобалась. І схоже, Ніна повністю поділяла мою думку.

– Ох і дурна ти ще! – кинула вона Найді. – Зелена. Коли чоловік каже, що все вирішить – насолоджуйся! Надто рідко таких екземплярів можна зустріти.

Викладач якраз відкрив двері і першим вийшов у коридор. Ми втрьох за ним. Але тут було пусто. Без перешкод дісталися сходинок, і тільки там хтось з хлопців нас помітив:

– Лови! Тікають!

Тупіт ніг пролунав з усіх куточків будівлі.

– Ви впевнені, що хочете ганятися за мною і дівчатами, коли там ваш товариш поцупив відомості за навчання? – з викликом поцікавився Артем Дмитрович, ані трошки не лякаючись злого натовпу.

– А нащо вони нам? – хлопці зі здивуванням переглянулися.

– Щоб поставити собі ті оцінки, які ви хочете, – змовницьки прошепотів викладач.

Кілька секунд знадобилося старшакам аби переварити і усвідомити почуте. Ще кілька для того, аби постановити:

– Знайти його! – і кинутися врізнобіч.

Один лише Гордій залишився непохитно стояти на краю сходинок, склавши руки на грудях:

– Я вас одних з ним не пущу!

– Тоді наздоганяй. Тобі теж не завадить виспатися, – хмикнув викладач.

Дісталися гуртожитку доволі швидко. Щоправда, під кінець Артему Дмитровичу з Гордієм довелося тягнути Ніну, бо та геть почала відключатися:

– Любчику, ти такий красень! Я тебе просто обожнюю! – насилу гикнула вахтерка, коли професор її вкладав.

Нас він також провів до кімнат і побіг зменшувати збитки після гульні.

Я ж солодко заплющила очі і моментально відключилася.

І вже наступної миті, принаймні так здалося, хтось облив мене відром крижаної води!

– Якого сича облізлого! – сон ніби рукою зняло.

Я підскочила у ліжку і побачила перед собою зле обличчя Красимири.

– Якого ти тут робиш? – я очманіло перевела погляд з дівчини на вибиті двері у кімнату.

Позаду університетської королеви її шістки у такий само спосіб розбудили Найду. Подруга заволала так, що мабуть і в корпусі було чути.

Я знову кинула погляд на двері. В коридорі вже збирався натовп із сусідів, хтось навіть спробував відзняти все на телефон. Але наш дверний прохід перегородили двоє незнайомих здорованів. Ніби зачиняючи нас від решти світу наодинці з цією божевільною.

– А тепер поговорімо, – кровожерливо усміхнулася ректорська донька.

Позаду неї микнула Найда, ніби хтось прикрив їй чимось рота.

– Що ти хочеш? – я все ще не могла збагнути, для чого весь цей спектакль.

Холодні каплі стікали по спині. Волосся налипало на плечі, футболка до тіла.

– Артем Дмитрович, – королева ледь не вибухнула від кількості обурення.

– Ти гадаєш, він тут? – своїм поглядом я спробувала їй якомога красномовніше передати все, що про неї думала.

– Гадаю, ти хочеш його забрати!

– Я хотіла лише спати! І от якраз ти мій сон і забрала! – я теж піднялася на ноги, наступаючи на Красимиру.

Байдуже, що вона донька ректора. Я не я, коли сонна.

– Він мій! – верескнула Красимира.

– Покажи чек за придбання, – злість бурлила в крові так, що ще трохи, і пар з вух піде.

– Та як ти смієш! – і ця видра заліпила мені ляпаса!

– Ну все, білявка, ти догралася! – рикнула я.

З усією недоспаною люттю кинулася на суперницю. Та не очікувала такого супротиву і заволала:

– Ти божевільна!

– Не треба було будити, – прохрипіла я, утримуючи її за коси.

Блондинисте стерво вп’ялося кігтями мені у шкіру, а ногою наступило на пальці ноги.

Я знову рикнула. Боляче ж! Вона ж на танкетці, а я-то боса!

Смикнула за косу сильніше, і королева цирку завила. Зате ногу прибрала.

В коридорі почулися якісь вигуки. Студенти намагалися підкупити здоровил, аби ті розступилися. А ще робили ставки, хто переможе.

Сич облізлий! Знайшли собі шоу.

Я потягнула білявку до виходу, але вона схопила мене за вухо. І ми, почергово акаючи від болю, закрутилися і повалилися на моє ліжко.

Красимира впала перша і опинилася внизу. А на ліжку ж залишилася мокра пляма від її крижаної води! Дівчина заверещала і випустила моє вухо. Вона сильно смикнулась, і ми впали з ліжка на підлогу.

Я встигла помітити шоковані обличчя шісток і кровожерливе Найди. Подруга звільнялася від кляпу. Ще мить, і вона повалила на підлогу одну із гарпій. Сіла зверху і почала тягати за носа.

Вціліла мойва вирішила, що найкраще – це втекти. Ну і скатертиною їй шлях!

Я ж не відставала від своєї сусідки і скинула убік Красимиру, сівши на неї зверху.

Поруч на тумбочці виявилася скляночка з зеленкою. О, так, це те, шо треба!

Схопивши її, я висмикнула пробку та плеснула гадюці в обличчя.

Позеленіла Красимира заверещала на ультра-частотах.

– Розійшлись! – почулося громоголосе з коридору. – Якого сича тут відбувається?

Продовжуючи тримати білявку за коси, я підвела погляд до входу і встигла помітити шоковане обличчя Артема Дмитровича. Позаду нього пропхнувся запиханий Гордій.

Друг оглянув мене, потім десь позаду Найду і присвиснув:

– Я в вас не сумнівався!

– Того побіг за викладачем? – прогнусавила гарпія під Найдою.

– Ой! Артем Дмитрович, як добре, що ви прийшли. Заберіть, будь ласка, цю навіжену звідси! Вона ж мене зараз приб’є, – солодко проскиглила Красимира. Зі свого положення лежачи піді мною вона навіть примудрялася активно кліпати здоровенними оченятами.