43

Увесь цей час, два з половиною роки, Марія не почувалась щасливою. Вона майже забула, що є на світі таке відчуття. Всередині її душі була порожнеча. Якщо ще перші кілька місяців дівчина намагалась придумати якийсь план втечі чи можливість передати інформацію, то після невдалих спроб, дівчина припинила боротися за право бути вільною. Дівчина мала багато планів, але всі вони призведуть до того, що чоловік буде незадоволеним. Вона рідко бачила Сергія злим, але коли це траплялось, то відбивалось на Маріїних рідних. І тоді їй було дуже боляче. Тому вона намагалась робити все можливе, щоб більше не бачити чоловіка злим.

Але й Марія ніколи не поводилась з ним так, як він собі уявляв. Вона просто мовчала і жила своїм життям. Чоловік виділив їй власну кімнату, тому зовсім необов'язково ночувати в спільній кімнаті. Справді, складалось враження, що вона тут для того, щоб Сергій просто милувався її присутністю.

Марія перестала бути Вишенькою. Вишенька була позитивною, енергійною, оптимістичною. А тепер… Сергій попросив (але його прохання прирівнювались до зобов'язань) Марію пофарбувати волосся в рудий колір так, як було на фотографії у її паспорті, де стояло не її прізвище. Вона більше не Савчук, вона – Вольова. Звісно, дівчина не пам'ятає, яким чудом з дівчини перетворилась на дружину, але в рамці у вітальні було свідоцтво про одруження, тому сумніватись у Сергієвих словах про те, що вони одружені – не було сенсу. Також в неї був новий паспорт.

Дівчина не раз ловила себе на думці, що не очікувала такого повороту долі. Тим більше від кого? Вона єдина в групі добре ставилась до Сергія. І от тобі подяка. «В іншому житті я не буду такою доброю до людей».

Не раз Марія намагалася заговорити до Сергія. Хотіла розпитати деталі її викрадення, і які в нього плани на майбутнє. З ким у нього є зв'язки, що навіть її власний тато, у якого є велика підтримка, змирився зі смертю дочки, і ніхто йому не сказав правди. Як йому вдалось провернути це все. Марія хотіла спитати про це Сергія, але не могла. Вона навіть коли була сама вдома, не могла вимовити жодного слова. Хотіла, але не могла видати жодного звука. Настільки сильний у неї був шок. Звісно, бо отримала велику травму. Марія так сподівалась, що її мовчання набридне Сергію, або що він закохається в іншу, але нічого такого не траплялось.

Не раз Сергій розповідав Марії про своє життя. Про справи в бізнесі або про щось із минулого.

Інколи він розказував нормальні історії, а деколи Марія просто не хотіла вірити в те, що чує.

Сергій розповів, що кохав дівчину уже давно, з першого дня знайомства, ще тоді, у кафе, коли отримав тістечко з побажанням. Розповідав, як стежив за нею, за її родиною, за Тарасом. Він запевняв, що на математичний факультет і вступив заради неї, щоб бути ближче до дівчини, яку кохає і яка повинна покохати його. Він впевнено говорив, що ніколи не вважав Тараса хорошою парою для Вишеньки, і їй потрібно познайомитись з ним ближче, щоб дізнатися, що він набагато кращий за Тараса. Він, а не Тарас, їй потрібен насправді.

Чути це було дико. За три роки навчання в одній групі Марія нічого навіть не підозрювала. Ні, вона знала, що колись йому подобалась, але після розмови Сергія з Тарасом все було спокійно. А зараз вона ще й дізнається, що полюбив він її не на першому курсі, а ще раніше.

А з іншого боку, коли Сергій був на першому курсі, то вже був власником компанії, яка перейшла йому в спадок від батька. Тому, справді, причиною вступу на матфак могло бути лиш одне – кохання.

Кохання взагалі є причиною багато чого. Якщо кохання взаємне, то наслідки хороші, а якщо ж ні – то комусь буде дуже боляче.

Сергій пояснив, що спочатку він не втручався у відносини Тараса і Вишеньки. Він вірив, що дівчина скоро передумає і полюбить його. Але проходив час, а любов не приходила. Тоді треба було вигадати інший план.І він вирішив зробити так, щоб вони опинилися вдвох, тільки вдвох. Сергій був впевнений, що за таких обставин, коли Марія побачить чоловіка, яким він є, вона його полюбить. Вона ж найдобріша людина на світі, вона в змозі зрозуміти те, що коїться в нього на душі. Так вважав Сергій.

Хоч пройшло вже два з половиною роки, і любов Марії не з'являлась, але Сергій не хотів повертати все назад. Він був щасливий від самого лише факту, що Марія живе з ним, і що вона його дружина.

Отже, план викрадення Марії розроблявся вже давно, а березень на третьому курсі просто був ідеальним часом для його втілення.

Попри свою доброту Марія більше не могла вважати Сергія хорошою людиною. Вона вважала його психічно хворим, божевільним, а ще більш божевільними тих, хто йому допомагав. Навряд, чи люди, які брали участь у викраденні Вишеньки, робили це через любов до Сергія. Мабуть, вони робили це через любов до грошей (і тут любов відіграла свою роль).

Її цікавило, чи домогосподарка чи слуги, чи охоронці… Чи знають вони, як жорстоко Сергій вчинив з Марією? Якщо так, то скільки ж він заплатив, що вони з усмішкою дивляться на тебе і удають, що життя прекрасне. Можливо, вони й не знають, але охоронці чудово роблять свою роботу. Дівчині нізащо звідси не вибратись.

Два з половиною роки без інтернету, де б можна було зв'язатись із рідними. Два з половиною роки без спілкування з людьми.

Дівчина не знала, де знаходить помешкання, в якому вона живе. Але, судячи з написів, що були на магазинах, - вони не в Україні. Хоча інколи Марії здавалось, що це один з трюків Сергія, і що все, що знаходиться в радіусі тисячі кілометрів - це все люди-актори.