26

Добре мати мрію, яка здійснюється.

Будильник розбудив Тараса о шостій годині ранку. «Як би добре було прокинутись на п’ять хвилин пізніше», - подумав хлопець, але не переставив будильника й не ліг знову. Він встав зі свого ліжка, випив склянку води й пішов до ванної кімнати. Юнак не поспішаючи голився й приводив себе до порядку. Коли тіло було достатньо зігріте під теплою душовою водою, Тарас перемкнув воду на холодну й простояв так одну хвилину. Коли він вийшов з ванної кімнати, годинник показував шосту годину і тридцять п’ять хвилин.

• Чудово, – сказав хлопець.

До моменту, коли юнаку потрібно виходити з дому, залишалась ще одна година й двадцять п’ять хвилин. Тепер Тарас себе так навчив, що вставати потрібно за дві години перед виходом. Так є вдосталь часу на приведення себе до порядку, на те, щоб зробити ранкову зарядку і поснідати.

Сьогодні був такий день, коли багато хто зі студентів нервувався і переживав. Сьогодні були вступні іспити до магістратури, а точніше останній з екзаменів, вирішальний.

І от, коли вже листочки, на яких писало все те, що знали студенти, були здані, то наш герой попрямував до залізничного вокзалу. Знову ж таки – для того, щоб відвідати свою тьотю.

І знаєте, як у фільмах: місце зустрічі змінити не можна. Тарас знову зустрів дівчину Вероніку. Цього разу він не намагався уникнути зустрічі, а навпаки - був радий їй. І дівчина, у свою чергу, також усміхнулась юнаку, давши зрозуміти, що їй приємно його тут бачити. Хоча цього разу дівчина не виглядала такою позитивною й веселою, як це було раніше.

Тарас був надто ввічливим, щоби лізти дівчині в душу зі своїми запитаннями. Так, вгамувати цікавість хотілось, але ж Вероніку він ледве що знав, тому тероризувати дівчину не хотів.

Та й сама Вероніка не поспішала виливати душу хлопцю, якого бачила кілька раз. Звісно, що їй хотілось поділитись своїми думками й переживаннями, але, мабуть, надто неввічливо буде, якщо вона поділиться своїми проблемами. Краще промовчати.

Але дорога була не короткою, й розмова ніяк не складалась.

І от ненароком Тарас промовив безневинне на перший погляд запитання:

• Що нового?

Уже по реакції дівчини зрозумів, що поцілив прямо в яблучко. Але пожалів, що запитав, бо Вероніка не загорілась бажанням викладати всі карти на стіл. Тим не менше, вона заговорила:

• Я нещодавно була на морі, – дівчина вирішила, що це непогана відповідь. А про себе думала: «ну не запитуй нічого далі, я ж не хочу брехати, але й розказувати теж не впевнена, чи хочу. Ми мало що знайомі з тобою»
•  О так, я бачу, що ти дуже засмагла. Ти, мабуть, була більше, ніж два тижні? – хлопець просто запитував те, що перше приходило йому в голову.
•  Власне, майже два місяці, – даючи відповідь на це питання, Вероніка зрозуміла, що назад дороги немає й доведеться все-таки розказувати про те, що її турбує.
•  Ого, два місяці, я теж так хочу, – намагався пожартувати Тарас. – Де ж ти так довго відпочивала?
• Я не зовсім відпочивала, – відповіла Вероніка. - Чи чув ти, що від нашого університету кожного року проводиться конкурс, і десятьом студентам випадає нагода поїхати на все літо й бути вожатими у дитячому таборі біля моря.
• Не чув. Розкажи деталі, будь ласка.
• Цей конкурс проводиться переважно в березні, у ньому можуть взяти участь тільки студенти другого й третього курсів. Я довідувалася, чому саме такий відбір. Річ у тім, що бути вожатим – це в першу черга робота, й табір підписав договір про те, що студенти мають прибути на їхню територію десь близько п’ятнадцятого травня. Якраз для того, щоб два тижні повчитись, як це бути вожатим. Цього навчають там, ти проходиш школу педагога-організатора (ШПО). З першого червня починається перша літня зміна, яка триває три тижні. Всього є чотири зміни за все літо. Наш університет схвалив рішення про те, щоб студенти, які пройшли відбір, здавали дострокову сесію, щоб вчасно прибути на ШПО. От уяви собі, ти в червні складаєш іспити, в той час, коли студенти-вожаті уже розпрощались з першою зміною й знайомляться з другою.

Тому й відбір проводиться для друго- та третьокурсників. Адже коли ти на першому курсі, то ніхто не буде радий прийняти в тебе достроково іспит, ти ще надто юний для цього. Ну так вважають викладачі й декани. А коли ти знаходишся на старших курсах, то державні й вступні екзамени всі мають здавати одночасно.

• Якщо я правильно зрозумів, - перебив Тарас Вероніку, - то ти пройшла цей конкурсний відбір?
• Так, – ствердила дівчина.
• Але ти там не пробула все літо, як було домовлено?
• Розумієш, річ у тім, що це й не було моєю заповітною мрією. Я дуже сильно дружу з двома дівчатками: Оксаною і Вікою. Рік тому Оксана намагалась потрапити в табір, але вона не пройшла конкурс, цього року вона попросила нас обох піти з нею на конкурс і для того, щоб попробувати власні сили і в якості групи підтримки.
• А в чому полягає конкурс? Що потрібно робити? – знову перебив співрозмовницю хлопець.
• Конкурс поділяється на два етапи й відповідно проводиться два дні: в перший день всіх студентів, які прийшли, ділять на команди так, щоб в кожній групі було по четверо-п’ятеро учасників. Кожній команді роздають на листочку п’ять завдань, наприклад: заспівати якусь романтичну пісню, але в стилі року, показати казку «Колобок» в жанрі комедії, знайти десять застосувань лампочки абощо. На підготовку давалось двадцять хвилин. Журі (ті, хто вже був раніше в таборі) оцінювали командну гру, креативність, лідерські задатки, розглядали, хто яким талантом володіє.