14

Ми вже так добре знаємо про життя Вишеньки й Тараса, точніше – яким воно було. Ми знаємо, що після школи діти вступили до одного університету, більше того – на одну спеціальність. Та як так сталось, якщо до моменту вступу, наші герої зустрічались зовсім мало – це нам поки що не відомо. Мабуть, зараз якраз влучний момент розказати про ще один романтичний епізод.

Зараз за вікном зима, тоді ж було літо. ЗНО вже було позаду, а до подачі документів у вищий навчальний заклад залишалось всього три тижні. Тарасу десь вдалося купити чай зі смаком вишні, саме ним він пригостив свою кохану.

Багато хто з їхніх однолітків давно вже визначився з вибором професії, але не вони.

- Тарасе, до подачі документів залишилось зовсім мало часу. Що ми вирішуємо? – почала розмову дівчина.

- Кохана, ми вже не один раз говорили на цю тему, і, чесно кажучи, мало що змінилось. Я ще досі не визначився.

- Але я не розумію, чому ти ніяк не можеш визначитись? Ти мав дуже гарні оцінки у школі. Швидше за все – в тебе ж мала бути якась мрія, яку ти можеш втілити в життя зі своїм розумом, - продовжувала Вишенька.

- Не все так просто, - сумно сказав хлопець.

- Поясни! – наполягала співрозмовниця.

- В мене з дитинства великих планів на рахунок майбутньої професії не було. Мрії були, тому що я знав, що можу тільки мріяти і що навряд чи моя сім'я потягне моє дороге навчання. Звісно, що вони ніколи мені про це не говорили, вони навпаки завжди підтримували мене, і якби я вибрав якийсь ВУЗ, то вони б зробили все можливе, щоб допомогти мені. Але я знав, що їм буде важко, і я зробив вибір сам для себе, що мені не світить нічого престижного. Я ще в дитинстві сам собі заборонив мріяти про щось грандіозне, тому й виріс без особливих планів про майбутню професію.

- Тарасе, але з твоїми оцінками ти можеш вступити майже будь-куди, у тебе дуже високі бали. Ти – молодець. Тому просто подумай, що тобі ближче до душі  - й вперед.

- Не зовсім далеко заїду, - трохи з гумором продовжив Тарас. – У мене є багато знайомих і друзів, що вже вчаться, й від них я наслухався достатньо. Ну, вступити – вступлю, буду старатись й закінчу перший семестр, а що далі? Ще якщо буду дуже сильно старатись, то перший курс теж закінчу, але далі без «фінансової допомоги» я довго не протягну. Ти ж також, мабуть, не раз чула відгуки про нашу вищу освіту. Тому престижні ВУЗи можна викреслити зі своїх планів.

- Гм, ти правий. Я справді чула, що дуже важко пробитись без «фінансової допомоги». Чула, що можливо, …

- … але не всім може повезти, - продовжив думку юнак. – А мені небажано сильно тут ризикувати. Потрібно вибрати надійніший варіант. Плюс – потрібно ще орієнтуватись на можливість отримувати стипендію. Тому що є такі навчальні заклади, де й без «фінансової допомоги» можна складати екзамени, але навряд чи тоді вдасться отримати високі бали. А ти ж знаєш, що для отримання стипендії ти маєш посідати високе місце в рейтингу. Тому ось так якось. – Спокійно міркував хлопчина.

- Мені здається, що в тебе залишається дуже мало варіантів. – Висунула свою гіпотезу дівчина.

- Математичний і фізичний,– зробив висновок Тарас.

- На математичному дівчат більше, - кокетливо сказала Вишенька.

- У мене є ти, – відповів хлопець і ніжно поцілував свою кохану. Через декілька хвилин додав:

- Але, хоч я й не найбільше в школі любив математику, та вона мені зрозуміліша, ніж фізика. І на математичному факультеті стипендія трішки вища.

Вишенька закоханими очима з усмішкою дивилась на свого коханого. Через кілька хвилин дівчина першою порушила тишу:

- Отже, математичний?

- Дев'яносто вісім відсотків, – відповів Тарас. – Ну а ти? Що ти плануєш? Куди будеш подавати документи?

- Математичний, дев'яносто вісім відсотків, – гордо промовила абітурієнтка.

- Тобто? – здивувався хлопець.

- З тобою. Хочу бути з тобою, – мило промовила дівчина.

- Але ж у тебе були, мабуть, власні плани на майбутнє?

- Не зовсім. Були. І моя сім'я схвалить будь-яке моє рішення. Але річ у тім, що я ніколи не будувала планів щодо майбутньої професії. Так, у мене були плани, вони мінялись, але це далеко не було основною моєю метою у житті. Я не кар'єристка. Куди важливіше мені збудувати щасливу сім'ю, аніж керувати людьми чи рятувати всіх від усього, - намагалась жартувати Вишенька, - в мене інші пріоритети, ніж в більшості людей. Я й так знаю, що куди б я не вступила, чим би не займалась, то не намагатимусь бути найкращою, але пасти задніх теж не збираюсь. Я вважаю, що в мене вийде проявити себе в будь-якому випадку, в даному випадку – на математичному факультеті.

- Вав! – хлопець був трішки ошелешеним. - Такого повороту подій я не очікував. Може, ти все-таки подумай добре, перш ніж приймати такі рішення?

- Я вже давно для себе вирішила: куди вступатимеш ти, туди й я. Чи, може, ти не хочеш, щоб я вчилась разом з тобою? – насторожено спитала Вишенька.