Глава 12: Смерть, чи нове життя?

Амарни.

- Де я? Важко дихати! Все тіло болить. - Жінка, з голови до ніг закутана в чорну тканину, лежала нерухомо. Через деякий час, вона спробувала підвестись, але це їй, так і не вдалося.

- Моя Царице, не намагайтесь поки що встати, вам ще потрібно набратись сил! - Сказала незнайома дівчина, яка обережно накладала змочену в холодній воді пов'язку на чоло. В цей самий момент, до них підійшов якийсь чоловік, обличчя якого, було прикрито настільки, що, було видно лише яскраво-блакитні очі.

- Моя Царице, не бійтеся. Я свій. Звати мене Сменхкара. Ми так хвилювалися, що не встигнемо, і нам не вдасться врятувати вас із кровожерливих лап жерців. В останню хвилину, я все-таки встиг вбити того, хто мав вбити вас.

- Хто я? Чому ви називаєте мене Царицею? І хто це зі мною зробив? - Кожне слово, давалося їй з нестерпним болем.

- Якщо ви не пам'ятаєте, ким ви є, то все набагато гірше, ніж я думав. Фемі, залиш нас, будь ласка! - Дівчина шанобливо вклонилася їм двом та пішла. - Ви та, яку зараз шукає весь Єгипет, якщо й не весь світ! Ваше життя намагались обірвати ваші вороги. На даний момент, на жаль, нам не відомі імена всіх, хто з вами це зробив, але я вам обіцяю, що це лише питання часу. Їх скоро знайдуть, і зустріч із Анубісом, стане для них найбажанішою мрією. Головним завданням для вас, зараз, буде робити все, щоб якнайшвидше відновити своє здоров'я, решту відповідальності залиште на мене. Я щиро сподіваюся, що ваша пам'ять незабаром до вас повернеться. Швидше за все, ваш мозок заблокував, те величезне потрясіння, яке ви пережили. Поки що,  єдині, кому ви реально можете довіряти так це мені та Фемі. Можу вас запевнити, вона хороший лікар і зможе добре  про вас подбати. Навіть, не намагайтесь, кудись вийти самій. Від вашого життя, залежить подальша доля величної імперії. Прошу вас, бережіть себе!

Минуло півроку, з моменту зникнення Нефертіті. Незважаючи на посилені пошуки, як друзів так ворогів, нікому не вдавалося відшукати найменшого сліду, який міг би вказати на те, що вона жива, чи мертва. Ехнатон був розчавлений горем. Він замкнув своє серце від всіх. Не хотів бачити навіть, своїх дітей. Виходив із покоїв, лише для виконання своїх обов'язків. Єдиним, хто бачив правителя найчастіше за інших, був Ікнатон. Один із чотирьох  жерців Атона, бога сонячного диска. Його найкращий друг і соратник. Цього вечора, Ехнатон сидів на своєму троні, сумніший, ніж зазвичай.

- Я ж обіцяв тобі, що повернусь. Моя Нефертіті, де ж ти є? Може, ти так і не пробачила мені? Багато хто розпускає чутки, що ти вирішила зникнути сама. Але я в це не вірю. Хто ж посмів в мене, тебе відібрати?

- Володарю, вибачте, що так увірвався, справа надзвичайної важливості.

- Заходь, Імхотеп, кажи, що трапилося?

- Мій володарю. - Імхотеп низько вклонився. - Пам'ятаєте, як ви наказали знайти тих, хто був в палаці в Фівах тієї ночі, коли зникла Нефертіті? Ми натрапили на одного юнака. Він кимось, чи чимось дуже наляканий, пообіцяв нам розповісти все, що знає, але за умови вашого захисту.

- В такому разі, чого стоїш! Ведіть його сюди! - В цей момент, в душі Ехнатона, спалахнула надія.

Після цих слів, до зали палацу привели хлопчика, якому на вигляд, було не більше шістнадцяти років.

- Як тебе звати? - Ехнатон намагався залишатись спокійним, але не виходило.

- Мене звуть Ако. - Хлопчик дійсно чогось дуже боявся і Ехнатон, це помітив.

- Не бійся, я людина слова. Поки я живий, ніхто і ніколи не зможе завдати тобі шкоди. Мені доповіли про те, що ти можеш знати, що сталося з моєю коханою дружиною Нефертіті. Що ти бачив?

- Бачив не я. - Хлопчик зробив паузу. - А мій брат. Він мертвий, тому я й боюся говорити. Але в знак пошани і любові до нього, я вважаю, що зобов’язаний вам розповісти про те, що від нього дізнався. Є велика ймовірність того, що ви, не повірите, моїм словам. Але, я попрошу вас не перебивати мене та дослухати до кінця.

- Ми слухаємо тебе Ако, кажи.

Підтримка фараона додала юнакові сил. - У той день, коли зникла Цариця Нефертіті, мій брат Контар прибіг додому дуже стривоженим. Я запитав його, що сталося? А він мені на це дав відповідь, що абсолютно випадково підслухав розмову жерців. Там говорилося про якусь змову, захоплення влади та про вбивство. Він не знав, що робити. Так як, він маленький і худий, як і я, його не так вже й було просто помітити, тому він підкрався до них ще ближче. Те, що він почув далі, шокувало його, настільки, що він мало не видав себе. Один із жерців сказав, що Кійа, ваша друга дружина, відволікатиме вас, щоб ви не прийшли вчасно. Тим часом вони, користуючись тим, що Нефертіті чекатиме вашого приїзду, вб'ють її. Жерці хочуть, щоб Кійа була єдиною вашою дружиною, і вони могли через неї керувати вами. Можливо, ви мені не повірите. - Хлопчик зам'явся від хвилювання, але набрався сміливості і продовжив говорити. - Але звідки я тоді знаю, що ви з пані Нефертіті в той день мали примиритися і разом повернутися до палацу? Ви хотіли повернути все, а Кійю вислати з палацу. Кажу, відверто та чесно, що чув, що знаю. Думайте самі. Того дня, мій брат був там, він хотів врятувати Цірицю Нефертіті і попередити її про небезпеку. Мабуть, вона відмовилася покидати палац без вас, а він не захотів покинути її. Я знайшов його під ранок, вже мертвим. Я був дуже стривожений, тому що його так довго не було, і вирушив на його пошуки. Ось і знайшов, в палаці. - Хлопчик заплющив очі, намагаючись приховати сльози.