Глава 11. Договір. Все приречено?

На балконі одного з готельних номерів.

Альядар сів в плетене, крісло, що було розташоване, навпроти ще одного, в якому сидів розгублений Давид, при одному погляді на якого, в серці Альядара, з'явивилось серйозне занепокоєння. - Друже мій, ти мене, звичайно, вибач, за той комплімент, який я зараз тобі скажу, але таким безжиттєвим зомбі, як сьогодні, я тебе ще ніколи не бачив. А знаю змалку. Мене це не на жарт лякає, бо це може означати тільки те, що сталося, щось реально погане. Ти навіть, не помітив, як я зайшов. Що трапилося? Що ти дізнався?

- Історія договору. Ось, що сталося. - Давид виглядав глибоко зажуреним. - Скільки часу, ми намагалися розшифрувати щоденник Ікнатона і все марно. Цієї мови, не існує в цьому світі! - Давид зневажливо відкинув щоденник, на кавовий столик. - Єдине, на що ми можемо розраховувати, так це на допомогу Всесвіту та наші видіння. Після стількох років пошуків! - Давид агрессивно стиснув свої руки в кулаки і різко їх відпустив. - Ти ж знаєш, з яким завзяттям я шукав. Сни не давали мені спокою. І я знайшов. Але я не можу це взяти, тільки тому, що у всьому винні домовленості, які були встановлені більше, ніж тисячу років тому. Як ти, гадаєш, я маю себе, відчувати! Скажу відверто, до останнього сподівався, що ми її не знайдемо. Або зустрінемо, але це буде зовсім не те, я розчаруюся, і це мені допоможе. Сам не розумію, як і коли, але вона стала найціннішим із всього того, що я коли-небудь мав. І єдине, чого мені зараз реально хочеться, так це просто забути про своє призначення.

- Я навіть не міг уявити, на якому рівні, перебуває твій внутрішній невротик. - Відповів Альядар, жартуючи. - Не забувай, ми ще маємо час. Я впевнений, що щоденник, нам і не був потрібен, головна підказка, це та, яку ти носиш в своєму серці. Запам'ятай, ніколи і нікому, особливо, собі, не дозволяй коли-небуть привести себе до думки про те, що ти в безвихідній ситуації, до відчаю, що так буде завжди.

- Мені здається, що ти розумієш мене, краще, ніж, я себе знаю.

- А, то! Дай, вгадаю, ти так нічого їй не розповів?

- Не зміг. А як ти собі це уявляєш? Хелоу Кіра. Тут от така справа. Я реінкарнація Ехнатона, одного з найвпливовіших фараонів Стародавнього Єгипту, а ти моя дружина, тобто не моя, а Ехнатона. Перша і, на жаль, не остання. Так, в мене їх було дві, так вийшло. Ти, та сама Нефертіті. Чула про таку? Про те, як ми померли, і що трапилося між нами стільки років тому, знала тільки одна людина, Ікнатон, до речі, його реінкарнація, це Альядар. Ви вже знайомі. На жаль, він нічого не пам'ятає з минулого життя, а черпає всю інформацію, лише зі своїх видінь та снів, як і я. І це все, нам потрібно, розшифрувати. Сновидіння, ти бачиш, далеко не випадкові. Мені здається, хоча ні, не здається, я тебе люблю і провів, би решту свого нового життя тільки з тобою, але є одне але, а може і не одне. Так, як ми не знаємо, що між мною та тобою сталося стільки років тому, я не можу цього зробити. Одного прекрасного дня, коли я був ще зовсім малий, до нас несподівано, прийшли, декілька хлопців, які назвали себе жерцями. Прийшли вони не самі, а зі своїми умовами, які я нібито порушив в минулому житті. Жерці, без глибокого екскурсу в історію, в Стародавньому Єгипті, були посередниками, між людьми та світом духів, в чиїх руках була досить велика влада. Як могутньому фараонові, мені це було не зовсім до душі, і я вирішив, що влада їм не дуже і потрібна. Так, я провів свою великомаштабну релігійну реформу, де підніс, раніше маловідомого бога сонячного диска Атона, в ранг верховного божества і назвав себе його приємником. Дані, що були зібрані про наші минулі життя, впевнено стверджують і заявляють про мої сильні почуття до тебе, як і твої до мене. Ти завжди була поруч зі мною, була моєю опорою та підтримкою. Але щось пішло не так, і я одружився вдруге. Виявляється, багато років тому, коли я був ще Ехнатоном, я уклав з ними угоду, що одружуся в наступному житті на реінкарнації своєї другої дружини Кійї. І ми разом підемо шляхом безмежної влади, тому що він, тобто я, нібито був шалено в неї закоханий, а ти мене зрадила. Тільки от навіщо та чому? Невідомо. Якщо я відмовлюся, активую прокляття, після якого, більше ніколи не зустріну своє кохання і втрачу все, чого можу досягти в цьому світі. І я вже б погодився на їхні умови, так як раніше не вважав почуття чимось важливим і не бачив проблеми у шлюбі з вигоди, але ти все змінила. Вже багато років, я бачу один і той самий сон. Як я сиджу самотньо на своєму троні, в душі нестерпний біль і я звертаюсь тільки до одного імені. Нефертіті. Ті почуття, мені не описати словами. Жодного разу, за весь цей час, в моїй пам'яті не відтворився образ Кійї, чому, якщо я за їхніми словами так її любив? Тому, я й почав шукати відповіді на свої запитання. Я знав, що ти прийдеш до мене. Що нас зведе доля. Але не думав, що від цього, мені стане ще важче. Тепер, щоб довести мою любов до тебе, мені потрібно спростувати, все те, що кажуть ці жерці. Знайти факти, що ніякого прокляття немає, і що вони брешуть. Для цього треба зрозуміти, що ж тоді сталося? Це було багато років тому і жодне джерело цієї епохи, так і не знає, чим все закінчилося. Це буде трохи складніше, ніж воскресити динозаврів, але я впевнений, що шанси на успіх є.

- Ого. Сильно тебе це все зачепило. Якщо все так серйозно, тоді слухай, що тобі скажу. Я твій найкращий друг. І я завжди вірив, і віритиму тобі, а не якимось мутним жерцям. Тепер, прошу довіритись мені. Я, як і ти вважаю, що немає жодного слова правди, в тому договорі. Сумніватись, не таке вже й погане почуття, адже це сигнал, що мозок помітив якусь проблему, але ти її поки що не усвідомив. Це принесе хороші плоди, якщо ти спробуєш зрозуміти, чому і через що, цей сумнів виник. Доля не дурна, вона не стала б вас зіштовхувати разом, якби це, не було настільки важливо. Тим паче, що у вас двох настільки сильні, взаємні почуття. Я впевнений, зовсім скоро ми прийдемо до правди.