Розділ 1. Кроки до змін.

Загалом, дівчина добре спланувала всю свою поїздку. Крім однієї єдиної, але важливої деталі. З властивою їй безтурботною легковажністю, Кіра так і не встигла нормально вивчити іспанську. А щиро кажучи, вона і не прагнула це зробити. Кіра повністю розраховувала на свою ідеальну англійську, але саме вона, там, як виявилось і не дуже популярна. Практично перед самим злетом, Кіра натрапила на статтю, в якій говорилося, що в Аліканте, куди вона тримала свій маршрут, більшість населення розмовляє в основному довма мовами: кастильська - офіційна мова іспанії та валенсійська - мова спільноти Валенсії (регіон, до складу якого, входять три провінції: Валенсія, Аліканте, Кастельон). Тому, проаналізувавши всі ці факти, дівчина вже малювала в своїй голові різнобічні картини, з приводу того, як же їй буде весело, коли вона таки дістанеться до пункту призначення. Адже, доведеться висловлюватися за допомогою жестів, використовуючи на максимум всю свою уяву.

Цей здавалося б, не настільки життєво важливий недолік, в час високих технологій і наявності перекладача, у майбутньому, приведе нашу героїню далеко не до однієї доленосної події, але про це трохи пізніше.

Перше, що Кірі захотілося зробити, після прибуття в країну заповітної мрії, так це взяти таксі для збереження свого комфорту та спокою. Чемодани були дуже важкими і тягати їх по місту, особливо в таку спеку, не викликало ніякого ентузіазму. Товпитися в задушливому автобусі, вона теж не дуже хотіла. Переліт був не з легких. Виспатися не вдалося. Гучні сусіди, не замовкали в дорозі ні на хвилину. Але Кіра вирішила, що ніщо і ніхто не зможе зіпсувати їй ту радість, яку вона пізнала, коли нарешті дісталася до Аліканте.

Таксиста знайти було не так вже й складно. Кіра просто показала йому адресу, куди треба було їхати. Він дружелюбно посміхнувся і кивнув їй у відповідь, даючи зрозуміти, що надані нею дані, оброблені і прийняті. Потім, він мовчки допоміг завантажити речі у багажник. Голова все ще дуже боліла після важкого перельоту. На здивування Кіри, вони приїхали дуже швидко. За всіма цими клопотами і хвилюванням, від здійснення давнього бажання, Кіра не встигла схаменутися, як вже стояла з валізою, біля якогось будинку, розгублено ляскаючи очима, а таксист зник з поля зору.

Підійшовши ближче до будинку, Кіра побачила величезний, незрозумілий для неї напис. На її глибоке розчарування, далеко не той, на який вона очікувала. На думку не спало нічого кращого, крім того, щоб як завжди, знайти всі відповіді за допомогою інтернету. Результат, не змусив на себе чекати. Тепер, Кіра достеменно знала, що перед нею красується археологічний музей.

- Чудово! І що я тут забула? - Кіра виглядала пригніченою. - Я ж показувала водієві абсолютно іншу адресу! Ну говорила ж собі, вчи мову, ти їдеш в іншу країну, ні, я вирішила що буде достатньо розповідей знайомих про їхні подорожі та просто подивитися кілька відеороликів про життя в Іспанії! Мо-ло-де-ць! - Всередині, Кіра дуже злилася на себе, за такий безвідповідальний підхід до подорожі, але так само вона розуміла, що найголовніше тепер, вийти з цієї проблеми переможцем.

- Сеньйора, перепрошую, що перериваю ваш сеанс самознищення шляхом морального  гноблення. - Кіра обернулася і побачила перед собою статусного чоловіка, у чорному костюмі. Він звертався до неї англійською мовою, тому вона розуміла кожне його слово. Кіра припустила, що йому на вигляд не більше тридцяти років. Усвідомила, що їй, навіть, дух трохи перехопило, оскільки, він виглядав дуже стильно і доглянуто. Також, її зацікавило те, що він не був схожий на іспанця. Яскраві, блакитні очі, в яких можна було зчитати доброту та щирість, смаглява шкіра. Волосся світло-русяве, було довжиною по його широкі плечі. Найбільше, в його образі, заворожувала білосніжна посмішка. - Буду з вами відвертим. Спочатку, в моїх планах не було підслуховувати вас, але так вийшло і тому я тут. Як тільки, я вийшов із музею, побачив вас і те, що ви чимось сильно занепокоєні. Якщо чесно, я до кінця так і не зрозумів, із чим саме це пов'язано, але вже шалено хочу вам допомогти. Що трапилося? Вас хтось образив? Мене звуть Леонід, я директор цього музею. - Він повільно простягнув їй свою руку.

- Дуже приємно познайомитись Леонід. - Кіра простягнула руку у відповідь. - Мене звати Кіра. Я вже встигла значно розгубитися, коли прочитала одну статтю і зрозуміла, що моя англійська, на яку я так робила ставку, як спосіб комунікації в Іспанії, виявляється, те саме, що шорти в Антарктиді. Тому, вже і не сподівалася зустріти тут хоча б когось, хто розумів би про що я говорю. Хоча, можливо, це мені так щастить. У вас чудова англійська, звідки ви?

- Я сам із Греції. В Аліканте живу вже декілька років. Багато подорожував певний час, а любов до іноземних мов,  у мене ще з років студентства. Хоча, я вважаю, що ваша міміка сказала б все за вас і без перекладу. - Він знову посміхнувся. - Ще здалеку, у вашому обличчі, я прочитав прикрість, потім злість, які на мій подив, доволі швидко змінилися на щастя та ентузіазм у пошуку вирішення проблеми і це не могло мене не зацікавити. Тому, що ж з вами трапилося?

Кіра розуміла, що цей чоловік для неї абсолютний незнайомець, а з ними треба бути обережніше, особливо в іншій країні, але його енергетика настільки приваблювала до себе, що вона не змогла не довіритися. - Справа в тому, що таксист привіз мене не зовсім туди, куди було потрібно. Спочатку, я звичайно розлютилася, але вирішила не псувати собі поїздку і тепер, спалахнула ідеєю відвідати ваш музей. Оскільки, я тут опинилася. А до готелю доберусь пізніше. Тільки стою і думаю, що мені робити з багажем? Ви маєте місце, де можна залишити речі?

- Пробачте мені за моє зухвальство та я перейду на ти, бо це значно полегшить наше спілкування. Щодо речей, про це не хвилюйся, можеш їх залишити в моєму кабінеті, я допоможу їх тобі благополучно туди доставити. Після, пропоную відвідати одну з наших виставок. На даний момент, у нас у фаворі єгипетська тематика. Я впевнений, що там, ти знайдеш багато чого цікавого для себе. Потім, я буду змушений відлучитися, але ненадовго, тому, про те, що в нас тут і як, тобі розповість один із моїх працівників. А коли я повернуся, якщо ти звичайно не будеш проти, я б хотів запросити тебе на філіжанку кави. В мене чудове чуття на добрих та цікавих людей, хочу пізнати тебе ближче, заодно і перевірити цю теорію. - На якийсь час, Леонід зупинився, даючи Кірі час, проаналізувати вже сказану ним інформацію, а потім продовжив. - Якщо ти будеш проти нашої зустрічі, з якихось своїх причин, я зрозумію. Але щиро сподіваюся, що не створюю враження неадекватного і відмороженого чоловіка. - Він усміхнувся. - Якщо ти скажеш, що почуваєшся дуже втомленою і тобі потрібен час відновити сили, з мого боку, зустрінеш нічого іншого, крім суцільного розуміння. В такому випадку, ми зможемо перенести зустріч. Що скажеш? - Леонід дещо зашарівся від думки, чи не ляпнув він занадто багато.