КНИГА ІІ. СКРІМИ І ЗЛАМАНА ВІЙНА

I. Феномен Савонароли.

Перший усвідомлений Скрім не був плодом холодного розрахунку - він народився з абсолютного розпачу. У травні 1498 Флоренція стояла на порозі анігіляції. Зовні місто стискали лещата французьких претензій та папських булл, а зсередини його розривав ефірний шторм, викликаний фанатичними проповідями Джіроламо Савонароли.

Монах домініканець Савонарола, активний релігійний та політичний діяч, бачив у Ефірі божественне полум'я покликане очистити світ. Він спалював не просто картини та книги, а артефакти, які вважав "неправильним" використанням Ефіру. Його метою було направити всю міць Sanguis Primi Mundi на служіння Богу, перетворивши Флоренцію на земний рай, керований строгими догмами. Савонарола став першим яскравим прикладом того, як шлях Virtù (духовної досконалості) непомітно перетворюється на Peccato (гординю і гнів). Його воля була настільки сильною і важкою, що у місцях його проповідей реальність починала «тріщати», а ікони випромінювали ефірну кров.

ІІ. Спроби вирішити проблему

Ідея «заміщення» війни дуеллю малих груп належала Нікколо Макіавеллі. У 1498 року він, будучи другим канцлером Флорентійської республіки, першим помітив лякаючу закономірність: масштабні битви (на зразок тих, що вели французи під Неаполем) створюють «інформаційний шум», який Ефір перетворює на Попелища. Макіавеллі припустив: якщо Ефір реагує на людську волю, то концентрована воля кількох геніїв подіє на нього як лінза на сонячне світло. Замість того, щоб розривати реальність, вона сфокусує її.

Лоренцо Медічі (вже змінений Ефіром) та Леонардо да Вінчі підтримали Макіавеллі. Їм треба було вирішити долю Савонароли, чиї фанатичні проповіді створювали у місті "резонансну бурю".

У підвалах під Палаццо Веккьо Леонардо збудував «Геометричну Пастку» - систему з мідних дзеркал та ртутних ваг, налаштованих на частоту куполу Санта-Маріядель-Фьоре. Було вирішено виставити по п'ять представників від двох протиборчих концепцій: "Порядок Медічі" проти "Очищення Савонароли".

Число п'ять було обрано Леонардо на основі його досліджень пропорцій людини (Вітрувіанська людина). Він вважав, що п'ять свідомостей – це мінімальний «замок», здатний утримати структуру Ефіру, не даючи їй детонувати.

ІІІ. Інцидент у Залі П'ятисот. Перший Скрим

Подія сталася вночі 5 травня 1498 року.

Лоренцо Річчі, асасин без обличчя і без минулого, Джованні Торнабуоні, учень Леонардо з кресленнями замість молитов, Маттіа Корбінеллі, найстарший алхімік Флоренції з найгострішим язиком, Серджо Маральді, кондотьєр чиє тіло діяло швидше за розум та сам Макіавеллі як «координатор волі» виступили на боці «Порядку».

На боці «Очищення» виступили п'ять шалених фанатиків, чия віра (Peccato Гніву) була настільки сильна, що їхня шкіра випромінювала жар.

Коли групи зійшлися в центрі зали, Леонардо активував резонансну машину. У цю мить відбулося те, що назавжди змінило світ: Ефір відреагував так, як ніколи раніше. Повітря стало щільним, як смола. Звуки міста зовні миттєво зникли. Світ навколо бійців наче затримав подих. Простір згорнувся, і над зоною конфлікту виникла напівпрозора мерехтлива завіса. Так з'явився Купол.

Усередині Купола фізика стає пластичною. Сталь меча може стати м'якою, як віск, якщо воля противника сильніше. Думка тут миттєво набуває форми. Люди на площі Синьйорії зверху побачили лише легке марево, де застигли краплі дощу. Усередині Купола бій тривав суб'єктивно кілька годин, хоча зовні не минуло й секунди. За межами завіси час не просто завмер — він зациклився, очікуючи на результат цього бою, щоб прийняти нову версію подій.

Сторона Медічі перемогла не силою зброї, а тим, що їхня «картина світу» (стабільна Флоренція) виявилася логічнішою і сильнішою, ніж «картина апокаліпсису» фанатиків. Коли ж Купол зхлопнувся, учасники від Савонароли просто зникли. Ефір стер їх з поточної ітерації реальності. Найжахливіше сталося за хвилину: Макіавеллі вийшов на поверхню і виявив, що записи про «перемоги» Савонароли у міських книгах за минулий місяць змінилися. Тепер там значилося, що чернець стрімко втрачав підтримку і спровокував свій арешт.

Реальність слухняно підлаштувалась під результат дуелі П'ятьох.

Експеримент довів теорію Макіавеллі: Ефіру легше "перетравити" і втілити волю п'яти-десяти людей, ніж хаос десяти тисяч солдатів. Невелика кількість - це висока щільність сенсу. Купол - це запобіжник, що не дає правкам реальності поширитися на всю планету миттєво, дозволяючи їм вбудуватись «органічно».

Як показали проведені Макіавеллі та Да Вінчі дослідження – перемога в Скрімі дарує не золото, а Ретроспективну Істину. Коли Купол розсіюється, реальність переписується без жодного шва. Якщо одна фракція виграє право на володіння портом, на ранок усі жителі міста щиро «пам'ятають», що так було останні сто років. Документи у архівах змінюються самі собою, а старі печатки на пергаментах переплавляються в нові. На жаль було і ще одне сумне відкриття – ніхто не виходить із Купола колишнім. Ефір не терпить спостерігачів; він насичує собою тіло і розум бійців. Досвідчені майстри

Скрімів — це найнещасніші люди в Європі. Майстер пам'ятає, як він убив ворога, але, вийшовши з Купола, може бачити його живим і доброзичливим, тому що Скрім переписав їхні взаємини. Постійне балансування між Virtù (контролем) та Peccato (пристрастю) дробить особистість. Тіла мутують, а розум починає бачити «привидів» нездійснених результатів - події, які могли б стати істиною, якби удар меча в Скрімі був на дюйм ліворуч.

Слово Skrim узвичаїлося не відразу.

Савонарола, спостерігаючи першу дуель під ефірним куполом, назвав її scrimia peccati.

"Стичка гріха".

Корінь же сягає глибше:

- scherma – мистецтво фехтування;

- schermo – екран, завіса;

- skirmish – сутичка.

Згодом все це зв'язалося в одне: