Сонно позіхаючи, Федір Васильков сидів за комп'ютером і переглядав електронну пошту. Надворі вже була пізня ніч, а він усе ще читав листи. Останні два дні видалися надто напруженими, тож часу перевірити пошту зовсім не знаходилося.
Непрочитаним залишився лише один лист, і подумки Федір уже вмощувався в тепле ліжко на м'яку пухову подушку.
На його превеликий подив, послання було англійською мовою й мало такий зміст:
Шановний містере Васильков!
Пише вам громадянин Іспанії. Я прочитав на вашій інтернет-сторінці, що ви займаєтеся вирішенням найрізноманітніших проблем.
Прошу вас приїхати до нас у Мадрид у вівторок. У нас виникла велика проблема. Подробиці — при зустрічі.
Вартість ваших послуг — 50 000 доларів.
Справа не виходить за межі іспанського законодавства, тобто все цілком законно.
Квитки на літак уже оплачені. Після прибуття в аеропорту вас зустрінуть.
З повагою,
Педро Альварес.
Із широко розплющеними очима Федір перечитав лист разів із вісім.
Сон миттю як рукою зняло.
Ще ніколи йому не доводилося працювати за межами рідного міста, а тут випадала нагода попрацювати за кордоном. І де? У сонячній Іспанії, куди він мріяв потрапити ще з дитинства.
Та й сума гонорару була просто захмарною.
Федір ніколи особливо не скаржився на оплату — замовники завжди платили йому добре. Але про такий великий гонорар він навіть не мріяв.
Щоправда, десь у глибині душі його не полишали невиразні підозри, що тут може критися якийсь підступ.
Втім, у його роботі ще не було жодної справи без підступу, тож до таких сюрпризів він давно звик.
Одне слово, питання братися за цю справу чи ні навіть не виникало.
Постало лише інше питання —
що взяти із собою в дорогу?