ОПОВІДАННЯ "НАШ РЯТІВНИК" Розділ 17 Нове життя

Незвичайна історія про дивні назви побутової техніки китайської фірми завершилася, як не дивно, доволі вдало. Виявилося, що китайці найняли перекладача для перекладу назв товарів та інструкцій з їх використання, але той залишився незадоволений отриманим гонораром. Будучи людиною не надто порядною, він вирішив помститися роботодавцям у вельми оригінальний спосіб.

Перекладач навмисно дав товарам дивні й кумедні назви, розраховуючи, що тепер їх ніхто не купуватиме. Але тут він, як відомо, прорахувався.

Дізнавшись про це, китайці негайно вибачилися перед своїми європейськими партнерами й повністю відшкодували Самохвалу всі збитки, яких зазнала його фірма.

Ігор Самохвал сидів у своєму кабінеті — спокійний, задоволений і навіть трохи філософськи налаштований. Він неспішно попивав міцну каву. Поруч, на краю столу, розслаблено вмостився Федір — з послабленою краваткою, виглядом людини, яка пережила надто багато за один день і тепер має повне право нічого не робити.

— Як ви себе почуваєте, Ігорю? — запитав він у свого вже більше ніж доброго товариша.

— Прекрасно! А що? Погода чудова, день просто ідеальний… — Ігор задоволено відкинувся в кріслі.

Федір трохи примружився й уважніше подивився на нього.

— Та нічого… Просто ви щойно поставили собі кавову пляму на білу сорочку.

Ігор здригнувся й швидко оглянув себе. І справді — на сорочці красувалася свіжа, темна пляма.

Він завмер на секунду… потім спокійно зітхнув.

— Ах… Які ж це дрібниці, Федоре. От якби на моїй сорочці була пляма від якогось радіоактивного матеріалу… тоді, можливо, і був би привід для невеликого хвилювання. Хоча… навіть це, думаю, не так уже й важливо. Адже день і справді чудовий!

Федір посміхнувся. Та сама усмішка людини, яка вже бачила все — і навіть трохи більше.

— А ви не хотіли б приєднатися до компанії «Вирішувач проблем»… як, власне, вирішувач проблем? Будемо разом вирішувати проблеми… якщо, звісно, це взагалі можна назвати проблемами.

Ігор усміхнувся у відповідь. Колись він навіть уявити не міг себе в такій ролі…

А тепер це здавалося саме тим, чого йому бракувало.

Для різноманіття.

— Знаєте, Федоре, — задумливо додав він, повільно обертаючи чашку в руках, — раніше я вважав, що проблеми — це щось серйозне. Щось, що треба негайно ліквідувати, знищити, стерти.

— А тепер? — поцікавився Федір.

— А тепер я думаю… що проблеми — це просто привід для пригод.

Федір коротко кивнув.

— Абсолютно професійний підхід.

У кабінеті запанувала приємна тиша. За вікном світило сонце, люди кудись поспішали, життя йшло своїм ходом — як завжди, нічого не підозрюючи.

І тільки в одному кабінеті двоє чоловіків уже були готові до будь-яких несподіванок.

Бо десь у цьому місті хтось обов’язково зараз:

пролив каву,
застряг у селедці,
загубив корову,
або… просто не знає, що робити далі.

І це означало лише одне —

робота для вирішувачів проблем тільки починається.