ОПОВІДАННЯ "НАШ РЯТІВНИК" Розділ 16 Оселедцевий терор

Історія з оселедцем усім настільки остогидла, що її давно вже пора було закінчувати. Оскільки постраждала лікарня містилася буквально через дорогу від кінцевого пункту призначення — фірми під назвою «Океан», — Васильков одразу зателефонував директорові фірми й попросив прислати представника.

За кілька хвилин до руїн лікарні зайшов агент фірми «Океан», здивовано озираючись довкола.

— Тут усі двісті кілограмів оселедця, — повідомив йому Самохвал. — Можете забирати. А заодно забирайте й Гавенлаген. Безкоштовно, звісно, як подарунковий бонус. Він мені більше не потрібен. Якби ви тільки знали, через що нам довелося пройти, щоб доставити вам цей вантаж.

Агент із жахом уставився на Ігоря. Оселедець у такому вигляді його зовсім не влаштовував, але сказати це прямо він не наважився — здоров’я дорожче.

— Вибачте, але ми не торгуємо оселедцем такого виду, — знайшовся він. — Це не наш профіль. Перепрошую, що завдали вам клопоту. До побачення.

Агент не став довше затримуватися в лікарні й поспішно втік. Свою місію він вважав виконаною.

— Нам теж час звідси забиратися, Ігорю, — зауважив Васильков, дивлячись услід агентові. — І чим швидше, тим краще. Це я вам кажу вже не як вирішувач проблем, а як товариш по нещастю.

Увечері того ж дня Федір Васильков втомлено переступив поріг власної квартири. Поки він насилу стягував із себе туфлі, що розкисли в солоному розчині й були безнадійно зіпсовані, з кухні долинув привітний голос дружини, яка саме поралася біля плити:

— Це ти, любий? А я приготувала картопельку в мундирах. З оселедцем, як ти любиш.

Нудота миттю підкотила до горла Федора від самої лише згадки про оселедець.

— Що таке, любий? — помітивши його збентеження, спитала дружина. — Це ж твоя улюблена страва — оселедець із цибулькою, порізаною кільцями.

Тут його погляд уперся в середину кухонного столу, де лежав оселедець. Очі Василькова в жаху округлилися.

— Ні, люба, сьогодні я буду їсти картоплю з чимось іншим. Наприклад, із салом. І, будь ласка, не готуй мені більше оселедця… хоча б років зо три.

Ігор Самохвал прийшов додому доволі пізно. Він страшенно втомився. Довелося докласти чимало зусиль, щоб роздягтися, прийняти душ і доплента́тися до кухні на вечерю.

Дружина вже встигла все накрити. На тарелі з вареною картоплею, акуратно нарізаний, лежав оселедець.

— Щось мені сьогодні не хочеться солоного, — промовив Ігор до дружини, стримуючи напад нудоти. — Я б з’їв чогось солоденького…

У сержанта поліції Дмитра Перепелкіна сьогодні був особливий день. І не лише тому, що йому вдалося врятувати свій палець. І не лише тому, що він зумів запобігти пограбуванню магазину в такій незвичній позі.

Річ у тім, що сьогодні в нього були заручини з коханою дівчиною Софі, яку він дуже любив. Спеціально для цього було придбано золоту каблучку з маленьким діамантиком і замовлено столик у невеликому, але дуже затишному ресторанчику.

У цей урочистий день Дмитро хотів запропонувати коханій поєднати з ним свою долю. І, варто зазначити, Софі вже давно цього чекала.

Отже: ресторан, запалені свічки в напівтемряві, чарівна Софі чекає від цього вечора щасливого завершення їхнього любовного роману. Сержант Перепелкін сидів і милувався своєю коханою, але недовго.

До них підійшов офіціант із привітною усмішкою.

— Добрий вечір, — промовив він, розкладаючи перед ними меню. — Вам дуже пощастило: у нашому закладі сьогодні рибний день.

Усмішка миттю сповзла з обличчя сержанта. Всього, але тільки не риби, за сьогоднішній день у нього вже було більш ніж достатньо.

— Невже більше нічого немає, крім риби? — ще не втрачав надії Перепелкін.

— Є лише рибні страви, але їхнє розмаїття вас приємно здивує, — відповів офіціант. — Сьомга, тушкована в солодкому соусі, шашлик з осетра, варені щучі голови, оселедець під шубою, бутерброди з оселедцевою ікрою, оселедець, запечений з овочами, оселедцевий салат, млинці з оселедцевою пастою, оселедець, томлений на повільному вогні, оселедець у часниковому соусі…

Попри голод, сержант готовий був з’їсти що завгодно — але тільки не оселедець.

— Я б замовила оселедець у солодкому соусі й бутерброди з оселедцевою пастою, — зробила свій вибір Софі. — А ти що будеш, любий?

Позеленілий на виду Перепелкін зібрав усі сили й на видиху промовив:

— Склянку пепсі-коли… і шматок хліба…