ОПОВІДАННЯ "НАШ РЯТІВНИК" Розділ 6. Галентваген

Чоловіки сиділи в кріслах і допивали каву.

— Що будемо робити, Федоре? Як виходити з цієї ситуації? — з тривогою спитав Ігор.

— Так, задачка не з простих, — задумливо мовив Васильков. — Скажіть, Ігорю, ваші клієнти купили у вас курей, свиней, баранів та іншу живність. Якщо вони її не отримають — подадуть на вас до суду. А якщо отримають — не подадуть?

— Не подадуть, — підтвердив Самохвал. — Тільки… як же вони її отримають? Хоча…

Ігор замислився. Потім викликав до себе помічника. Петро Суїцидов увірвався до кабінету з самурайським мечем у руках.

— Ви ще живі, шефе? — здивовано запитав він. — Я знаю, як вам піти з життя достойно! Ось самурайський меч — ви можете розпороти собі живіт і піти з життя, як справжній чоловік!

— Не хочу я розпорювати собі живіт, Петре, — обурився Ігор. — У нас з’явився шанс викрутитися. Збери всіх продавців і постав їм завдання: скупити потрібну кількість корів, курей, баранів та іншої живності. Потім організуй доставку. Ми задовольнимо всіх покупців, яким продали кухонну техніку замість тварин. А техніку, яку їм уже вислали, вони отримають у подарунок.
Негайно беріться до роботи! Все потрібно зробити за два дні!

— Я все зрозумів, шефе! Це геніально! — зрадів Суїцидов і миттєво кинувся виконувати наказ.

— Ви думаєте, він упорається? — з сумнівом спитав Федір, із цікавістю розглядаючи самурайський меч, забутий Петром.

— Звісно, впорається, — запевнив його Самохвал. — Петро — один із найкращих менеджерів у місті. Він на продажах собаку з’їв. У переносному сенсі, звісно.

Минуло ще близько пів години, коли Федір уже збирався йти. Але його намірам не судилося здійснитися. Збуджений Суїцидов знову влетів до кабінету Ігоря.

— Шефе, у нас проблеми! Я знайшов транспорт для доставки всіх тварин, окрім однієї корови. Увесь транспорт зайнятий. Не знаю, де ще взяти машину.

— А хто замовник і на коли доставка? — уточнив Ігор.

— Замовник занадто відомий, щоб його ігнорувати, — багатозначно промовив Суїцидов. — Це мер нашого міста. А доставка — на сьогодні. У мера є дача, і він дуже любить свіже парне молоко від власної корівки.

— От халепа… — з досадою видихнув Самохвал. — Федоре, що нам робити з цією проблемою?

Вирішувач проблем задумливо почухав потилицю. Васильков не перший день займався вирішуванням, тож у цій справі знався.

— А який у вас автомобіль, Ігорю? — спитав він.

— Mercedes-Benz, Гелендваген, — відповів Самохвал, ще не підозрюючи, чим це загрожує його машині.

— Якщо пам’ять мені не зраджує, там можна викинути задні сидіння, і місця цілком вистачить для однієї корови, — припустив Васильков.

— Федоре, але ж це мій автомобіль! — здивовано заперечив Ігор.

— У нас немає іншого виходу. На кону стоїть надто багато. Справу треба довести до кінця, — сказав Федір так категорично, що заперечувати не наважився ніхто.

Поки Петро займався організацією поставок тварин, місію доставки породистої корови меру міста вирішили взяти на себе Федір Васильков та Ігор Самохвал.

У справу вступили головні сили.
І завдання мало бути виконане за будь-яку ціну.