Того ж вечора Ігор виявив, що в нього закінчилася кава. Довелося йти до магазину — адже сніданок без кави він не міг уявити навіть теоретично.
А от на зворотному шляху на нього вже чекали неприємності — у кількості двох осіб. Точніше, двох нахабних пик, власниками яких виявилися звичайні вуличні грабіжники.
— Гаманець або життя! — гаркнув один із них, наставивши на Самохвала ніж, що поблискував у напівтемряві.
Але Самохвалов не злякався анітрохи.
— Одну хвилинку, — сказав він розбійникам, упевнено дістав із кишені телефон і набрав номер Василькова. — Федоре, у мене знову проблема. Мене зустріли в темному провулку грабіжники й вимагають грошей. Яке цього разу буде рішення проблеми?
— Ага, це питання потребує певного уточнення, — відповів у слухавці вирішувач проблем. — У них є ніж чи пістолет?
— В одного з них ніж.
Грабіжники тим часом здивовано перезирнулися. Те, що жертва пограбування не лише не злякалася, а ще й веде з кимось жваву розмову просто посеред нападу, стало для них повною несподіванкою. Раніше з таким вони не стикалися.
— Я ж сказав — давай гроші, бо пірну ножем! — уже голосніше гаркнув бандит.
— А я кажу — зачекайте, не бачите, я розмовляю, — незворушно відповів Ігор. — Закінчу — тоді й з вами розберуся.
Це ще більше збило грабіжників із пантелику. Вони вже помітно нервували й почали озиратися навколо.
— А тепер подивіться, чи немає поблизу важкого предмета, — продовжив з’ясовувати Васильков.
— Є, — помітивши залізну трубу, що лежала за метр від нього, повідомив Ігор. — Що далі?
Самохвал підняв трубу із землі й наставив її на грабіжників. Ті знову перезирнулися — і кинулися навтьоки.
— Підійміть цей важкий предмет із землі, — продовжував Федір.
— Уже зробив. Вони тікають. Що далі?
— Тікати вирішили? Від Василькова не втечеш! — азартно закричав у слухавку Федір. — Киньте в них цей важкий предмет!
— Ех, не долетів… — розчаровано прогудів у слухавку Ігор.
— Що? Не докинули? — перепитав Федір. — Це все тому, що ви спортом не займаєтеся. Метання ядра, списа чи молота. Хоча, знаєте, вам дуже пощастило, що ви не влучили. Ще вбили б когось — а за вбивство може бути й довічне ув’язнення. Якби ви займалися легкою атлетикою і докинули, то закінчили б життя в холодних бетонних стінах в’язниці, без близьких і рідних, у лахмітті.
Вам сьогодні просто неймовірно щастить!