Розділ 48.2

Як тільки Імператор полишив кімнату, Меріс де Адер покликав свого помічника.

– У тебе тут завжди такий безлад, – мовив чоловік з’являючись в дверях кабінету. – Хоч би прибрався.

– На це немає часу, – відмахнувся Меріс. – Урбек, краще скажи, які в тебе новини? – втомлено поцікавився дізнавач.

– Обшук в маєтках майже закінчено. Тривають допити підозрюваних та свідків. Список вбивств росте з кожним допитом.

– Гарна робота.

– Яку потрібно відмітити! – заявив помічник дістаючи пляшку еля. – В канцелярії лишилися тільки ми. Та й не часто видасться нагода випити в компанії Голови Таємної канцелярії, – підмигнув Урбек, відкорковуючи пляшку.

– Ми добре попрацювали, можна й відмітити, – погодився Меріс. – А за хорошу роботу потрібна винагорода.

– Меріс, що ти задумав? – насторожився Урбек, розливаючи ель по склянкам.

– Винагороду тобі придумав. Займеш місце дізнавача. Годі ходити в помічниках.

– Ну не скажи. З мене вийшов непоганий помічник ватажка банди, – з усмішкою відмітив Урбек. – І я тобі скажу, це місце доволі небезпечне. Ти б бачив, як на мене зиркала Карміна. А знаючи, що трапилося з попереднім помічником. Я ходив по краю леза.

– Ти завжди по ньому ходиш, – усміхнувся Меріс відпиваючи ель. – Але я згоден. Цього разу небезпека була реальною.

– Невже ти згодний зі мною? – здивувався Урбек, влаштовуючись у кріслі, яке нещодавно займав Імператор.

– Якби Карміна дізналася, що ти працюєш на «темних», то я міг би залишитися без помічника.

– Радий, що ти оцінив рівень небезпеки. Шкода тільки, що моя подвійна гра, не дала ніяких результатів, – пожалівся Урбек. – «Темні» не поспішали давати мені важливих завдань.

– Добре, що план Б спрацював.

– Це той, у якому ти підозрював Карміну на причетність до «темних»?

– Добре, визнаю, план Б теж був невдалий. Але вона і справді могла бути однією з «темних». Занадто часто спливало ім’я магесси у вищих колах. Та і її історія злету не давала мені спокою. Не могла дівчина, сирота, без особливих здібностей досягти такого.

– Отже, спрацював план В, – заявив Урбек.

– Не пам’ятаю у нас плану В, – мовив дізнавач, розливаючи нову порцію елю.

– А у нас і не було плану В. Це був план Карміни, яким вона з нами люб’язно поділилася. І без неї нічого цього не було б.

– Я радий, що мої підозри щодо Карміни не справдилися.

– Я теж. Вип’ємо за це.

– То що, займеш місце дізнавача? – не вгамовувався Меріс.

– Я ще подумаю. У мене тут є ще один варіант. Місце ватажка банди досі вільне, – поділився Урбек.

– Хочеш повернутися в банду? – скептично запитав Меріс.

– Ні, – тяжко зітхнув Урбек. – На кого я тебе тут залишу. Ти ж закопаєшся у своїх паперах, як от зараз, – чоловік вказав на розгардіяш у кабінеті дізнавача.

– Отже, завтра приступаєш до роботи. Місце вже чекає! Як і кабінет, у якому, як ти вже помітив, треба прибратися.

– Мерісе, як Голова Таємної канцелярії ти став ще нестерпнішим. Я тільки те й роблю, що працюю. Дай час перепочити, – пожалівся Урбек.

– Даю тобі тиждень. А потім чекаю на новій посаді. Сам казав, що список вбивств там великий. Я один з ним не впораюся.

– Домовилися, – Урбек вже хотів піти, але раптом повернувся до Меріса. – А знаєш, мені їх не вистачатиме.

– І мені, Урбек. І мені, – Меріс одразу зрозумів, про кого йде мова.

Залишившись у кабінеті на самоті, Меріс де Адер сів за стіл і вмочивши перо в чорнило почав писати листа.

__________________________

Ось і підішла історія до кінця. Всі таємниці розкриті. Завтра вийде Епілог.