Розділ 46 Четвертий

Ковен Магів, Каріан

Арен Кромет вже котру годину сидів над списком «темних» який відкоригувала Карміна. Він пізно зрозумів, що магесса вела свою гру, у якій і йому була відведена роль, роль інформатора. Не зважаючи на це, він жалкував, що дівчина покинула Ковен. Адже кожний її візит струшував магів заставляючи їх згадати для чого вони тут знаходяться.

Стук у двері вивів Арена з роздумів.

– Мілорд, Вам лист, – в двері просунувся охоронець, тримаючи згаданий лист у руці.

– Що, Кромет, любовна переписка? – поцікавився Еріус, протиснувшись повз охоронця у кабінет, і вихопивши у нього з рук листа. – Цікаво, – протягнув Картерс, помітивши ім’я відправника, написане на конверті.

– Дякую, – Арен подякував охоронцю, який одразу ж зник за дверима.

– Чого тобі Картерс? – грубо поцікавився Арес, вихопивши лист з його рук. Швидко глянув на ім’я, і приклав чимало зусиль, щоб не виказати свого здивування та хвилювання. Щось підказувало йому, що це дуже важливий лист.

– Не хочеш поділитися? – запитав Картерс, кивнувши на лист.

– Це особисте, – відрізав Арес. Він ніколи не був дружнім з Еріусом, як і з майже усіма магами Ковена, які ставили свої амбіції вище інтересів Імперії.

– З яких пір маркіза Лестер, стала для тебе особистим? – іронічна усмішка з’явилася на обличчі Еріуса.

– Мабуть з тих самих коли пішла з Ковену і лишила мене наодинці з купою самовпевнених амбіційних дурнів.

– Що!? – здивовано вигукнув Еріус, який не очікував таких слів від Ареса.

– Ти маєш до мене якусь справу? Якщо ні, то бувай. Мене чекають свої справи, – Арес помахав перед обличчям Еріуса листом. – Особисті!

Як тільки двері за Картерсом зачинилися, Кромет розірвав конверт і жадним поглядом впився в рядки.

Вже через пару хвилин Арен мчав коридорами Ковена, розштовхуючи всіх на своєму шляху. Широкі сходи лишилися позаду, як і два коридори, і ось вже попереду виднілися заповітні двері з табличкою «Архімаг».

Арен влетів до кабінету архімага без стуку і запрошення. Ситуація складалась таким чином, що час грав проти них.

Альберт відірвався від паперів і здивовано подивився на мага.

– Імена «темних». Мені відоме ім’я Четвертого, – перевівши подих, мовив Кромет.

– Звідки така упевненість? – архімаг навіть не обурився недостойній поведінці мага.

– Леді Лестер надіслала листа. Просить допомоги з викриттям «темних», – Арен передав архімагу листа.

– Збирай вищих магів. Нам знадобляться всі! – скомандував Альберт.

– Коли ми вирушаємо?

– Негайно!

Нуоська марка, Медіра

Маєток маркграфа Нарді сяяв магічними зеленими сполохами, які добре було видно у сутінках. Група магів, що приїхали заарештувати маркграфа спостерігали за незвичним для них явищем.

Маги потрапили на територію маєтку без зусиль, адже ковані ворота були відчиненими. Скоріш за все їх не зачинили слуги, які поспіхом покидали маєток. Але далі виникли труднощі. Весь будинок відсвічував магією «темних», тому ближче підходити було небезпечно.

– Нам би тут не завадив дізнавач, – відмітив Арен, споглядаючи темну магію.

– Вже викликав, але не знаю як скоро він прибуде, – відповів архімаг.

– Чи вистачить у нас сил впоратися з таким? – засумнівався Рейнос.

– Мусимо впоратися. Цілителі теж в дорозі.

– Це добре, вони нам тут не завадять, – підтримав архімага Ланс.

Сьогодні він був як ніколи зосередженим, забувши про давню ворожнечу з Альбертом.

– Сподіваюся в будинку більше нікого немає, – з жахом мовив Рейнос.

Чоловіки мовчали, погоджуючись з ним. Адже за такої концентрації темної магії ніхто б не вижив.

– Троє зі мною, решті – оточити будинок і намагатися скувати магію, – звелів архімаг і зробив два кроки уперед. – Починаємо без дізнавача. Роботи тут на усіх вистачить.

Поруч з ним став Рейнос, Арен та Ланс, решта розійшлися навколо будинку. Четвірка магів підійшла ближче до дверей.

– Нарді, вам краще здатися! Ми зможемо все вирішити без непотрібних жертв! – вигукнув архімаг, підсиливши свій голос магією.

– У боротьбі за владу всі жертви виправдані, – відповів маркграф Нарді, з’являючись на порозі будинку.

Його, як і будинок окутували сполохи темної магії.

– Не думайте, що я здамся просто так, як інші!

Альберт лише переглянувся з магами, але його здивування помітив Нарді.

– Що, невже дізнавачі так і не поділилися з вами інформацією? – з усмішкою мовив маркграф.

– Про що мова, Нарді? – вигукнув Рейнос.

– Ви ж не думаєте, що я випадково потрапив до «темних»? Звичайно ні! Я маю найкращу розвідку в усій Імперії, тому і про всі новини дізнаюся першим.