Розділ 43.2

– Тепер я все розумію, – сказала маркіза. – Тільки поясни мені одне. Навіщо ти робила відмінності у своїй копії?

– Ви про плащ? – Карміна відчепила застібки і червоний плащ впав на підлогу.

– Про нього. Ти ніколи не розлучалася з ним. Але після завдання у місті Тіней ти змінювала його на чорний. Тепер я розумію, що то була не ти. Але навіщо цей чорний одяг?

– Відповідь проста. Підтримувати кольорову копію досить складно, навіть із моїм нинішнім резервом. І я вирішила спростити її, – пояснила Карміна. – Повірити в те, що я зрадила своєму червоному плащу, не склало труднощів. А ось зміна кольору моїх очей викликала б підозру.

– Копія вийшла занадто майстерна і жива, – мовила маркіза.

– Тому що це сама Сутність.

– Копія з душею Сутності, – усміхнулася маркіза.

– У неї немає душі...Як і у вас.

– Браво! – несподівано голосно вигукнула леді Евре встаючи з крісла. – Ти обвела мене довкола пальця. Ось лише одного ти не розрахувала. Нині ми тут одні, – маркіза хижо глянула на Карміну.

– Не думаю, – зауважила Карміна. – Цього достатньо? – дівчина звернулася до когось невидимого.

– Цілком, – відповів Меріс де Адер, з’являючись у дверях.

Дізнавач обвів поглядом кімнату і зупинився на маркізі Евре.

– Вважаю, що отриманих фактів і ваших із Савітаром свідчень буде достатньо, щоб відправити вас леді Евре до Іскору.

– Подумайте краще Меріс де Адер, на чий бік вам варто встати, – звернулася маркіза до дізнавача. – Свідки річ ненадійна. І зараз один із них, наприклад Савітар Фуше, зникне з цього світу назавжди.

– Що? – Карміна пильно подивилася на маркізу.

– Чи не думали ви, маркіза Лестер, що відправите мене до Іскора, і будете щасливо жити зі своїм бандитом? – з усмішкою поцікавилася леді Евре.

– Ти не зачепиш Савітара, – дівчина злісно вигукнула слова, забувши про титули.

– Звичайно, ні. Мене зараз проводять на слідство, і я матиму чудове алібі. А ось Урбек зробить за мене всю брудну справу.

Урбек! Карміна не могла повірити в те, що і цей помічник Савітара виявився найманцем «темних».

– Ні! – вигукнула Карміна і від розпачу кинулася на леді Евре.

Маркіза різко схопила її за плече, і Карміна завмерла на місці. Зелені очі здивовано глянули в обличчя вбивці. А коли маркіза відпустила плече Карміни, вона впала на підлогу. У грудях магесси стирчав кинджал.

– Охорона! – вигукнув дізнавач, кидаючись до розпростертого на підлозі тіла.

– Я ж казала, що вічно ніхто не живе! – сказала маркіза Евре, відступаючи від дівчини.

– Евре! Вам це з рук не зійде! – вигукнув Меріс, схилившись над Карміною. – Заарештуйте міледі і відвезіть її в Іскор, – кинув охоронцям, які з’явилися в дверях.

– Свідки річ не надійна, мілорд Адер, – звернулася вона до дізнавача. – Я дам вам шанс виправити свої помилки.

Дізнавач вкрив тіло дівчини червоним плащем і з ненавистю глянув на маркізу.

– Я зробив усе правильно. Маркіза Евре, ви звинувачуєтеся у використанні забороненої магії, змові проти Імперії та вбивстві. Виведіть її.

– Не треба цього, – маркіза показала на кайданки, які приготувала варта, – я піду добровільно.

Маркіза кинула останній задоволений погляд на тіло дівчини, розкинуте на підлозі. Червоний плащ вкривав Карміну від сторонніх поглядів, лише локон чорного волосся виглядав з-під кривавого вбрання.

Коли варта з маркізою Евре зникла, Меріс обійшов кабінет, обережно за ланцюг підняв з підлоги амулет Тіні, і залишив порожню кімнату, зачинивши за собою двері.

___________________________

Завтра вихідний.