Розділ 43.1 Кінець

Арлійське герцогство

Леді Евре схилилася над тілом і витягла кинджал.

– Що за маячня? – здивувалася леді Евре, розглядаючи чисте лезо. Вона перевела погляд на тіло, на якому теж не було жодної краплини крові. Легка димка окутала тіло магесси, і воно стало розчинятися в повітрі. – Що це за маячня? – повторила своє запитання леді Евре.

– Ви називаєте це магією ілюзій, – повідомила Карміна.

Маркіза різко повернув голову в бік дверей, звідки долинув голос. Карміна стояла в дверях ціла і неушкоджена. Точна копія тієї, що увійшла в ці двері близько години тому. За одним винятком: зараз на дівчині був криваво-червоний плащ.

– Вибачте, міледі, перервалися на найцікавішому, – сказала Карміна, проходячи в кімнату. – До речі, я програла лише бій, а от цю війну програєте ви!

Маркіза Евре випросталася і здивовано глянула на Карміну. Краєм ока вона вже встигла помітити, що тіла на підлозі більше немає.

– Магія ілюзій, – крива усмішка оселилася на обличчі Першої. – Я тебе недооцінила.

– Не ви одна, – задоволено зауважила Карміна.

Маркіза дивився на дівчину, але видно було, що її думки витають десь далеко звідси. Карміна не підганяла її.

— Отже, ти весь цей час просто сміялася з нас, — маркіза з викликом звернулася до дівчини.

– Ні, міледі. Я й не думала сміятися з вас, – запевнила її Карміна.

– Отже, ти знайшла Сутність. У місті Тіней? Там, де ми й думали? – у голосі маркізи заграли професійні нотки.

– Ви маєте рацію лише частково. Так, вона була у місті Тіней. Але не я знайшла її, а вона мене.

– Ти кажеш так, ніби Сутність жива, – зауважила леді Евре.

– Так воно і є, – запевнила її дівчина, і легка посмішка заграла на її обличчі.

– Ти? – маркіза несподівано відступила від дівчини на крок. – Ти і є Сутність? – маркіза насилу вимовила ці слова. Вона ще не до кінця усвідомлювала їхній зміст.

– Частково, – погодилася Карміна.

– Але як це можливо?

– Як? – магесса підвищила голос. – Це ви міледі повинні мені розповісти як це можливо. Ви повинні були дізнатися про Сутність усе, перш ніж надсилати мене на її пошуки. Це ви прагнули отримати все це. Я не бажала цих змін!

– Значить, вона заволоділа тобою, – зробила свої висновки маркіза. – Магія ілюзій та твій резерв усе це завдяки їй. Я мусила передбачити це.

– Так, мій резерв зріс завдяки їй. Але в іншому ви помиляєтеся. Немає ніякої магії ілюзій. Все, що ви бачили це Сутність. Сутність, яка на сьогодні є моєю копією.

– Цього не може бути.

– Ви розчаровані?

– Розчарована? Ні. Ти виявилася майстерною ученицею. Підсовувала нам свою копію на кожних зборах ради «темних». Це було зроблено для того, щоб ми не помітили, як зріс твій резерв?

Карміна лише кивнула у відповідь.

– Ти влаштувала виставу у замку Аберкорна під час підписання договору, – почала згадувати леді Евре опустившись у крісло. – Я все гадала навіщо тобі цей цирк з трауром? Тепер все зрозуміло. Лишила копію, а сама відправилася за амулетом Тіні. Я права?

– Ви проникливі, – відмітила Карміна. – Але ви ще не знаєте головного, – магесса перейшла на шепіт. – Маркграф Балдмер залишився живим.

– Ти і тут ослухалася! – гнівно вигукнула маркіза. – Я вже не питаю як, зважаючи на твої нові здібності.

– Вони тут ні до чого, – відмітила Карміна.

– Стривай!

Маркіза різко повернулася до Карміни і тепер ще прискіпливіше її оглянула.

– То он що мав на увазі Ортек! Він побачив старого Балдмера! Це про нього він казав!

Карміна задоволено посміхнулася.
________________________

Послухаємо ще трохи розповідь)