Розділ 42.2

– І за які помилки я розплачуватимуся?

– Було безглуздо посилати мене вбити Савітара! – вигукнула магесса.

– О! То він тобі все ще дорогий? Я думала що після того, як він став звичайним найманцем ти його забудеш.

– Ви не праві.

– Ти стала маркізою, а він простий бандит. Іронія долі. Тепер ви помінялися місцями.

– Титули нічого не вирішують!

– Ти пробилася до вищого суспільства, стала маркізою. Перед тобою відкриті усі двері, і навіть палац Імператора. А він так і залишиться звичайним найманцем, який блукатиме Імперією у пошуках заробітку.

– Ви самі позбавили його титулу! Ви відібрали у Савітара все, що в нього було!

– Це було не так і складно. Ну що ж, весь будинок у нашому розпорядженні, – повідомила леді Евре і її руки спалахнули червоним вогнем.

– Міледі, ви відпустили слуг? Поспішне рішення, – Карміна похитала головою, не погоджуючись із маркізою.

Вона усміхнулася і спрямувала свій вогонь на Карміну. Дівчина відхилилася і виставила руки вперед. Іскри сипалися на всі боки, але Карміна стійко витримувала удар.

– Ти навіть не нападатимеш? – поцікавилася маркіза, зробивши перерву. – Хоча, ти ж не можеш! – Жінка заливисто засміялася. – Це буде надто просто.

– Не поспішайте з висновками, міледі.

І знову чергова хвиля, і яскраві іскри магії. Білий захисний вогонь утримував магію маркізи. Карміна ривком зірвала з шиї амулет і затиснула його в руці. Біле полум’я не згасало.

– Ти ж прийшла мене вбити! Так бийся! – з усмішкою промовила леді Евре.

– Не вбити, а знищити, – поправила її Карміна, не здаючи позиції.

– Так не зволікай! – підганяла її маркіза.

– Ще не настав час, – повідомила Карміна і вільною рукою метнула в жінку ножі. Маркіза досить легко їх відбила, і з подвоєною силою атакувала Карміну.

– Може, збережете сили? – поцікавилася Карміна. Вона відчувала, як наповнюється магією амулет Тіні.

– Що це? – раптом вигукнула маркіза, помітивши артефакт.

– Не впізнаєте? – на обличчі Карміни з’явилася посмішка.

– Але як? – маркіза Евре вмить зрозуміла свій прорахунок. – Ти його знайшла в цьому проклятому герцогстві? Коли?

– Це виявилося не так вже й складно, міледі. Особливо, якщо в тебе є союзники.

– Ти нас обдурила!

– Як і ви мене. Ваш резерв майже порожній, – повідомила Карміна.

– Твій мабуть теж, – прислухавшись до відчуттів, промовила з усмішкою леді Евре. – Але я ніколи не покладаюсь тільки на магію. Своє становище серед «темних» я заслужила не магією, – вигукнула маркіза і швидким ривком опинилася біля Карміни. Вона з неймовірною силою притиснула дівчину до стіни і занесла кинджал.

– Не бажаєш сказати своє останнє слово? Може, хочеш попрощатися зі своїм розбійником? Я передам йому твої останні слова.

– Зробіть те, що повинні, міледі, – зелені очі дівчини з викликом дивилися на маркізу Евре.

– Ти програла цю війну, – задоволено промовила маркіза і встромила кинджал у серце Карміни.

Маркіза Евре відступила на крок, спостерігаючи за останніми секундами життя дівчини. Зелені очі магесси заплющились, і її тіло, втративши опору, сповзло на підлогу.

– Так набагато краще, – сказала маркіза, розглядаючи бездиханне тіло.

_______________________

Це кінець? "Темні" перемогли?