Розділ 40 Останні справи в Ковені

Ковен Магів, Каріан

– Мілорди, я виконала ваше завдання, – мовила Карміна, представши на зборах.

Сьогодні вони були незвичайні. Її вперше допустили до вищих зборів, на яких були присутні більшість сильних магів Ковена, перед якими і виступала зараз магесса.

«Чи не вчорашні події вплинули на важливість сьогоднішнього зібрання?» – промайнула думка в голові магесси.

Але вона не стала обдумувати її далі. Адже для неї це вже було не важливо. Сьогодні її останній день тут.

– Я виконала навіть не одне ваше завдання, – продовжила магесса, обвівши поглядом присутніх магів та магесс. – Невже ви гадали, що я не зрозумію вашу хитрість зі списком «темних»? – Карміна знайшла поглядом Арена, і адресувала своє останнє запитання йому.

Дівчина нервово махнула рукою, від чого поли чорного плаща затріпотіли. Вона не мала жодних претензій ні до Ковену, ні до окремих магів. Це був пройдений етап. Ніяких почуттів Ковен у неї вже не викликав. Вона лише дивувалася, як могла присвятити стільки років служіння людям, які так і не оцінили її.

– Міледі, ви досить проникливі, – мовив архімаг.

– А ви в цьому сумнівалися?

– Ми не знали чи можемо вам довіряти, – Альберт дивився прямо в очі Карміни. У дві чорні безодні, які затягували на глибину.

– За стільки років ви так і не змогли визначитися з таким легким питанням?

– Тепер ми знаємо, що ви віддані Ковену, – запевнив архімаг, перервавши зоровий контакт.

Карміна ледь посміхнулася. Обвела поглядом присутніх. Стільки років служби і вони так і не повірили їй! Не змогли, хоч як вона намагалася отримати їхню довіру. Лише тепер вони повірили їй, але...

– Міледі, – несподівано почав Альберт. – Сьогодні на вищих зборах Ковена я готовий принести вам вибачення.

Карміна здивовано подивилася на чоловіка. Невже їй почулося? Що має на увазі архімаг?

– Я прошу підвестися Еріуса Картерса!

Гомін пройшовся рядами магів. Те, що відбувалося, було не запланованим, а тому маги не знали на що очікувати. Еріус підвівся і здивовано поглянув на архімага.

– Еріус Картерс сьогодні ви вибачитеся перед міледі, за зловживання владою.

– Що? – обурився Картерс.

– Мілорд, здається я не давав згоди, доручати магессі завдання скомпрометувати «темних»? Чи не так?

Еріус зблід. Він і справді використав свою владу, щоб підставити Карміну, але не сподівався, що це набуде розголосу.

– Ви наразили міледі на небезпеку.

– Все ж обійшлося! – вигукнув Еріус. – А як результат: один із «темних» сидить в Іскорі! Хіба не цього ми всі хотіли?

Еріус не збирався так швидко здаватися, тому використовував усі методи.

– Ви праві мілорд. Ми саме цього і прагнемо. Але всі разом, а не підставляючи один одного, – архімаг оглянув Картерса і перевів погляд на Карміну. – І те, що один із «темних» сидить зараз в Іскорі, заслуга не ваша, і навіть не жодного з присутніх тут вищих магів. То чия це заслуга, мілорд? – архімаг чекав відповіді від Еріуса.

– Це заслуга леді Лестер, – ледве видавив з себе Картерс.

– Справді. Я згоден з цим. Леді Лестер, дякую вам за співпрацю.

Маркіза Лестер лише заворожено спостерігала за дійством. Вона й раніше знала, що архімаг не задоволений роботою Ковена, але щоб настільки!

– Дякую мілорд. Ми вас почули, – звернувся Альберт до Еріуса. – В покарання ви відлучаєтеся від зборів вищих магів.

– Що? Ви не можете! Все через неї? – Еріус не міг повірити в те, що почув.

– Міледі не має до цього жодного відношення. Навчіться відповідати за свої вчинки, – відрізав Альберт.

Він не симпатизував маркізі Лестер, як і не мав нічого проти Еріуса Картерса, але архімаг не збирався дозволяти творити справи за своєю спиною.

– Мілорди, як ви знаєте рахунки перед Ковеном я закрила, – мовила Карміна коли Картерс зайняв своє місце і в залі запанувала тиша.

Магесса і справді була винна Ковену гроші, які він платив за її навчання в Академії. Але борг вона давно виплатила і її тепер нічого не пов’язувало з Ковеном магів.

Карміна поглянула на архімага, який кивком підтвердив її слова.

– І тепер, – продовжила магесса, – я спокійно покидаю Ковен магів.

По залу рознісся гул. Маги та магесси почали перешіптуватися.

– Але ж ви не сказали нам імена «темних»!

Карміна відшукала поглядом мага, який виявив претензію. Так і знала. Знову Еріус Картерс.

– А що вам заважає дізнатися їх імена? – з викликом мовила вона.

Еріус знову сів на своє місце, не спромігшись щось відповісти. Питань та претензій більше не було. В залі запанувала тиша.

– Якщо це рішення обдумане, то я приймаю ваше звільнення, міледі, – заявив архімаг.

– Так, – підтвердила Карміна, і впевненим кроком попрямувала до дверей.

– І ми так просто її відпустимо? – засідання продовжувалося далі. Маги навіть не дочекалися доки магесса покине зал засідань.