Розділ 38 Завдання

Арлійське герцогство. Ранок

Кремезний чоловік швидко йшов вже знайомим йому коридором. Напружена тиша розливалася будинком, але він вже давно не звертав на таке увагу. В цьому домі всі від служниць до охорони були вишколені настільки, що у коридорах не лунало жодного звуку. Мертва тиша. Воно й не дивно, знаючи, ЩО в цьому будинку відбувається.

Чоловік сподівався нарешті отримати справжнє завдання. Він вже декілька місяців працював на «темних» і поки що вони не поспішали давати йому серйозні завдання. Лише спостереження.

Але не сьогодні. Схоже, учорашні події сильно вплинули на «темних». Чоловік відчував, що сьогодні буде все інакше.

Він проминув широкі сходи, які вели на другий поверх і повернув в потрібний коридор. Попереду він вже бачив заповітні двері. Чоловік зупинився біля охорони. Залишив біля дверей весь свій чималенький арсенал зброї, і спокійно ввійшов до кімнати.

Звична напівтемрява кімнати і магічні маски все, що він міг бачити. Все це повторювалося один в один кожної зустрічі. Але сьогодні «темні» понесли втрати в своїх рядах. П’ятий, яким виявився маркграф Ортек, учора відправився в Іскор.

«Чи пов’язане ці події з тим, що сьогодні мене викликали сюди?» – розмірковував чоловік.

Він не знав, що хотіли від нього «темні», але передчував, що сьогодні буде його день.

– Сподіваємося, ми не відірвали вас від важливих ранкових справ? – запитав Перший, але в голосі не було цікавості. Просто данина звичкам.

– Це пусте. Не переймайтеся мілорди, – чоловік схилив голову, показуючи, що готовий їх слухати.

Чоловік хотів отримати важливе завдання. Він чув, що «темні» не гребують будь-якими методами, тому і завдання могли бути досить небезпечними і незвичними. На таке завдання він і чекав з нетерпінням.

– Це добре. Потрібно переходити до рішучих дій! – почав Перший.

Чоловік здивовано поглянув на «темних». Невже це те завдання, якого він так чекав. В його очах спалахнув вогник азарту.

– Бачу, ви зацікавлені, – задоволено протягнув Перший. – Це добре. Адже ми покладаємо на вас великі надії.

– Мілорди, я вас слухаю.

– Всі ваші спостереження дали свої результати, але цього мало.

– Я робив все, що в моїх силах, – схилив голову чоловік.

– Це похвально. Але нам цього мало.

– Чого ви хочете? – чоловік вдивлявся в магічну маску Першого.

– Для вас є нове завдання. Є одна людина, яка неодноразово переходила нам дорогу.

– Ви хочете щоб я вбив його?

– Мені подобається ваш підхід. Так, ми хочемо, щоб ви вбили його.

– Добре, я приймаю завдання.

– Чи не поспішаєте ви? Адже навіть не знаєте його ім’я, – зауважив Перший.

Решта «темних» сьогодні відмовчувалися. Чи то вони сьогодні вирішили притримуватися своїх правил, чи то на них так вплинуло викриття одного зі своїх.

– Невже його ім’я може щось змінити? – зухвало мовив чоловік.

– Для декого може. Особливо якщо це близька людина.

– Близькі люди – це слабкість. У мене їх давно немає.

– Гідна відповідь найманця, – зауважив Перший. – То у вас немає ніяких обмежень?

– Чому ж. Певні обмеження у мене є. Наприклад, якщо ви захочете вбити Імператора…

– Цікаво. І що ж у цьому випадку вам завадить?

– Я не зміг би підібратися до Імператора досить близько, щоб його вбити. Але ж ви говорили за іншу людину.

– Навіть так, – оцінив Перший, йому подобалася зухвалість найманця. – Так, я маю на увазі іншу людину. Ви з ним добре знайомі.

– Ім’я?

– Савітар Фуше, – мовив «темний».

– Скільки в мене часу? – чоловік ніяк не зреагував на знайоме ім’я.

– Завдання треба виконати якнайшвидше. Але є один момент.

– І що ж це? – інтерес промайнув на лиці чоловіка.

– Це завдання було доручене ще одній людині.

– Тобто в мене є напарник? – здивувався найманець.

– Скоріше супротивник.

– Он воно як. Чи можу я знати хто це?

– Маркіза Лестер, – промовив Перший.

– Цікаво, – чоловік усміхнувся, оцінюючи жорстокість «темних».

Це ж треба, доручити Карміні вбити свого коханого. Схоже, «темні» випробовують маркізу на міцність, або ж бажають позбутися не тільки Савітара а і її.

– Ви праві, маркіза гідний супротивник, але з нею проблем не буде, – без емоційно мовив чоловік, і дочекавшись дозволу покинув кімнату.

Вже опинившись поза будинком, Урбек нарешті дозволив собі відкрито проявити емоції і з усієї сили підгилив ногою невеликий камінець, що трапився йому на шляху.

_______________________

Сама нічого не коментую. Хочу почути ваші враження та думки в коментарях.