Розділ 28.1 «Темні»

Арлійське герцогство

– Мілорди, що нам тепер робити? – метушився П’ятий, сьогодні він просто місця собі не знаходив. Вже шостий раз обходив стіл по колу.

– А що Вас турбує? – спокійно запитав Третій.

– Що мене турбує? Я гадав, що це має турбувати нас всіх, а не лише мене! – підвищив голос П’ятий. – Вона вбила маркграфа Балдмера!

– Але ж ми самі замовили їй це вбивство, – поясний Другий.

– Так, але ж Ви запевняли, що вона не наважиться на вбивство!

– Ми помилилися, – визнав Третій.

– Вона виявилася старанною, втім, як і завжди, – відмітив Другий.

– І що ми маємо? Завдання вона виконала, і навіть в Іскор не потрапила! Вийшла сухою з води! Як таке можливо? – нервував П’ятий.

– Не поспішайте, мілорд. Події розвиваються не так як ми планували, але вони все одно приведуть до потрібного результату, – пояснив Третій.

– Ви про що? – не зрозумів П’ятий.

– Розслідування ще не завершене, тому рано панікувати, – озвався Четвертий. – Дізнавачу потрібно буде знайти вбивцю, або ж назначити винного у вбивстві.

– Її бесіда з дізнавачем була досить довгою. Це не спроста, – прокоментував Третій.

– Вона могла здати йому наші імена, – знову запанікував П’ятий.

– Мілорд, ви справді гадаєте, що вона їх знає?

– У Ковені ходять чутки, що вони стали їй відомі.

– Відколи п’ятірка могутніх «темних» вірить у чутки? Тим паче ті, які розпускає Ковен? – жорстко мовив Третій.

– Диму без вогню не буває! – наполягав П’ятий. – До того ж вона виконала останнє завдання. Що ми можемо їй протиставити?

– У мене є дещо для неї, – озвався Перший, який весь цей час перебував у своїх думках.

– Мілорди, прийшла леді Лестер, – оголосив охоронець, і «темні» поспішили зайняти свої місця та надіти маски.

Остання справа, яку мала вирішити Карміна до балу-маскараду зараз нависала над нею. Вже настільки остогидлий триповерховий будинок, до якого Карміна ходить кожного разу на зібрання «темних». Сьогодні їй було що їм сказати, і вона впевненою ходою наближалася до дверей. Похідний чорний костюм, пошитий за її особистим замовленням, м’які високі, безшумні чоботи і образ, як завжди, завершував чорний плащ. В такому вигляді Карміна з’являлася перед «темними» останнім часом.

– Міледі, – як завжди гостинний безлиций дворецький прочинив перед магессою двері.

Широкі різьблені сходи на другий поверх, довгий коридор, і великі двостулкові двері. Карміна вже навіть не роззиралася на всі боки, вона, за часи перебування тут, вивчила весь інтер’єр будинку, і навіть більше того. Хоч це і вартувало їй дуже дорого, але вона дізналася ім’я господаря цього будинку.

Ось і двері, які відмежовують її від п’ятірки «темних». Знову перевірка магічного рівня і нарешті двері відчинилися перед магессою.

– Мілорди, – дівчина схилила голову, пройшовши до невидимої лінії.

– Міледі, ми здивовані! – почав Перший.