Розділ 26.2

Тиша і напівтемрява зустріла їх в кімнаті маркізи. Аберкорн насмілився зробити крок у покої і вже за ним увійшов Савітар. Дрова в каміні ще тліли, тому було достатньо світла щоб оглянути кімнату. Ватажок невідривно гіпнотизував поглядом крісло, у якому залишив Карміну. Герцог теж швидко зорієнтувався де шукати магессу, але на його обличчі промайнув подив. Невже він сподівався, що Карміна втекла?

– Маркіза Лестер? – здивовано позвав герцог.

– Карміна? – не витримав Савітар, адже дівчина так і не відгукнулася.

Карміна відкрила очі і з подивом подивилася на чоловіків. У світлі каміна блиснули зелені очі дівчини. Савітар з полегшенням видихнув. Він зрозумів, що весь шлях до кімнати Карміни перебував ніби у страшному сні, який нарешті закінчився.

Тільки зараз Савітар помітив, що дівчина виглядала інакше. Повернувся рум’янець і живий погляд. Вона як і раніше сиділа у кріслі, але тепер була закутана у халат.

– Мілорди, невже я пропустила п’яту годину? – невимушено мовила дівчина, одразу зрозумівши в чому справа. – Прошу вибачення, що змусила вас чекати. Дайте мені десять хвилин і я буду у вашому розпорядженні.

– Міледі, це ми просимо вибачення за нашу поведінку. Чи не так герцог Аберкорн? – мовив Меріс, стоячи в дверях. Він так і не зайшов до кімнати маркізи.

– Так, ви праві. Але я турбувався за ваше самопочуття, – заявив герцог.

– Я вас не підганяю, міледі, – відізвався Меріс, і першим залишив міледі.

Слідом за ним вийшов Савітар і герцог Аберкорн.

– Міледі, ви просили не турбувати, але герцог наполягав, – виправдовувалася служниця. – Він хотів сам прийти до вас. Я не могла нічого вдіяти.

– Все в порядку, Сивія, – запевнила її Карміна.

– Вам допомогти зібратися?

– Ні. Ти вільна, – відпустила служницю магесса.

Коли двері за служницею зачинилися, маркіза видихнула і з полегшенням відкинулася на спинку крісла.

– Ледве встигла, – мовила Карміна швидко скидаючи з себе халат, під яким був запилений дорожній одяг.

Через обіцяні десять хвилин Карміна сиділа у кабінеті дізнавача. Меріс де Адер дивився на дівчину і не міг її розгадати. Він бачив перед собою сильну, цілеспрямовану дівчину. Але це все було на поверхні. А от що було у неї всередині, це була загадка. Його магія ніби наштовхнулася на невідому раніше перепону. Це було інтригуюче. Вперше за декілька років дізнавач оживився і з захопленням подивився на маркізу. Він захотів розгадати її таємницю.

Меріс вже хотів почати стандартний допит, коли маркіза Лестер почала говорити.

– Це я вбила маркграфа Балдмера, – заявила вона і з викликом поглянула у карі очі дізнавача.

Меріс де Адер оцінююче подивився на дівчину. У його погляді не було здивування, але такого повороту він не очікував. І був дуже задоволений, що магесса вирішила грати з ним відкрито. Що ж він теж не буде ходити навколо.

– Цікава заява, міледі, якщо брати до уваги, що маркграф Балдмер живий.

_______________________

Вітаю мої любі. Як вам такий поворот сюжету?