Розділ 25.1 Погане самопочуття

Замок Аберкорна, Арлія

З ранку в замку почався переполох. Допит дізнавачем всієї знаті був тому причиною. Ще учора ввечері маркграфи, маркізи та герцоги отримали особисті листи з часом зустрічі з дізнавачем. Але на звичайний загальний сніданок всі прийшли тихі і врівноважені. Сьогодні обійшлося майже без запізнень. Останніми прийшли герцог Візенбург зі своїм охоронцем Савітаром. Останній оглянув присутніх, зупинився поглядом на порожньому стільці маркізи Лестер.

– Савітар, тебе щось турбує? – запитав Візенбург помітивши заминку охоронця.

Меріс де Адер теж звернув свою увагу на Савітара.

– Мілорди, міледі, – кивнув Світар леді Евре. – Сьогодні рано вранці я зустрів маркізу Лестер. Вона просила передати мене її вибачення, учора після вечері їй стало зле. Тому вона не зможе бути присутньою сьогодні за трапезою.

– Маркізі викликали лікаря? – стурбовано запитав Аберкорн.

– Вона запевняла, що лікаря не потрібно, лише час на перепочинок, – Савітар дивився лише на дізнавача, зараз все залежало лише від нього.

– Герцог, в замку такі протяги, от бідна маркіза Лестер і злягла, – з докором повідомила маркіза Евре Аберкорну.

– Дуже шкода, що міледі занедужала. Думаю, я зможу перенести зустріч з маркізою Лестер на п’яту годину, – подумавши мовив Меріс. – Сподіваюся до цього часу маркізі стане краще, адже я маю намір покинути замок вже сьогодні.

– Дякую мілорде, – Савітар зайняв своє місце.

Він сподівався здобути більше часу для Карміни, але очікуваної доби отримати не вдалося. Сподіваюся, що Карміна встигне втілити свій план до п’ятої години, адже Меріс де Адер не буде чекати довше.

Савітар стиснув долоні в кулаки. Він злився що не знав планів Карміни, злився що кожного разу він залишається осторонь, хоч має змогу допомогти їй. А зараз його злило ще й самопочуття дівчини. Що потрібно було з собою зробити, щоб привести себе до такого знесилення?

Сніданок пройшов у повному мовчанні, навіть говірка леді Евре сьогодні не виявляла охоти до світської бесіди.

– Мілорди, міледі, чекаю вас у вказаний час, – повідомив Меріс і першим покинув обідню залу.

Савітар хоч вже і не був голодний, але чекав розпорядження Візенбурга. А герцог схоже нікуди не поспішав, а над чимось всерйоз замислився.

Маркграфи вже потроху залишали обідню залу, і вони вмить опинилися удвох.

– Савітар, дізнавач сьогодні планує завершити розслідування. Він вже має підозрюваних?

– Нам доведеться набратися терпіння, до кінця розслідування ми нічого не дізнаємося.

– Ти вважаєш, що у цьому замішані «темні». Ти щось довідався ще?

– Ні. З приїздом дізнавача у замку стало занадто тихо.

– Мені здалося, що Адер поспішає. Можливо його розслідування нічого не дасть.

– Але ж дізнавачі непідкупні? – досить тихо мовив Савітар.

– Все залежить від обставин, – зітхнув Візенбург.

– Тут все надто складно, – додав ватажок.

– Згоден. На сьогодні ти вільний. Відправ до мене Урбека.

– Мілорд, щось трапилося? – Савітар не зрозумів зміни настрою герцога.

– Савітар, я ж казав без формальностей. У тебе є справи, які потрібно вирішити. Здається, що сьогодні ввечері нам дозволять покинути цей замок.

– Дякую. А тіло маркграфа?

– Тут теж все вийшло надто швидко, його ще учора відправили до Бренської марки.

– Хтось явно поспішає…

– Вороги не сплять, – мовив Візенбург і вийшов з обідньої зали.

Савітар теж вирішив не гаяти часу, а якнайшвидше відвідати Карміну, і повідомити їй новини.
__________________________

Вітаю. Дізнавач хоч і переніс зустріч, але часу у Карміни не так і багато.

Не забувайте підписуватися на сторіночку, коментувати і ставити вподобайки. Зверніть на це увагу, адже книга тут публікується заново, і всі вподобайки, які ставили на тій сторіночці були анульовані((