Розділ 22.1 Вітерія

Замок Аберкорна, Арлія

За столом знову відчувалася напруга. Савітар відчував її як ніколи. Ще жодне завдання не було для нього таким випробуванням як це. Він вже звик до життя найманця, до своїх замовлень та скитань Імперією. Але Візенбург перевернув його встановлені істини, і тепер Савітар мусив кожний день проводити сніданки, обіди і вечері у товаристві вельмож. Так, Савітару це було не в новинку, але він вже не був одним із них, і тому присутність його за столом сприймалася дещо по-іншому. З появою дізнавача в замку, ця напруга значно зросла. Хоч всі хотіли уникнути контакту з дізнавачем, але сумісні трапези залишалися обов’язковими для всіх.

Як завжди за столом не вистачало герцога Аберкорна, Меріса де Адера та маркізи Лестер.

– Вибачте за запізнення, – Карміна зайшла до зали, і зайняла своє звичне місце.

– Люба, немає за що вибачатися, тут ще не всі зібралися, – як завжди вступилася за неї маркіза Евре.

Савітар оглянув Карміну. Вона знову була у чорному, жодних прикрас і яскравих акцентів. Та і сама вона була досить блідою. Савітар не впізнавав дівчину. Йому здавалося, що з її яскравим вбранням зникла і сама Карміна. В ній не було інтересу до життя. Зараз вона зовсім не була схожою на його життєрадісну Карміну, яку він знав і кохав.

– Мілорди, міледі, дякую що всі прийшли на вечерю, – почав герцог Аберкорн, з’являючись у залі разом з дізнавачем. – Меріс де Адер хоче зробити об’яву.

– Як я і казав, розслідування вже почалося. Я провів допити персоналу і охорони замку. Завтра я хочу поспілкуватися з усіма вами особисто. Кожному буде відведений свій час.

– Мілорд, ми всі готові розповісти вам все, що забажаєте, – виступив герцог Візенбург.

– Добре. З приводу цього, мілорд, мені необхідно поговорити з вашою охороною. Найкращий час для розмови – це сьогодні опісля вечері.

– Що скажеш, Савітар? – звернувся герцог до ватажка.

– Я і мої люди готові виконати будь-який ваш наказ. Нам нічого приховувати.

– Отже, я Вас буду чекати, – підсумував Меріс.

– Якщо всі справи вирішені, то пропоную почати вечерю, – розпорядився господар замку.

За вечерею Савітару все таки не давала спокою Карміна. Його бентежило багато питань. Як пройде бесіда Карміни з дізнавачем? Чи зможе вона вистояти проти його магії? Савітар цього не знав, і тому дуже переймався тим, щоб Карміна не потрапила в Іскор. На пам’яті Савітра ще ніхто з тих магів, що потрапили до Іскору, не вийшов звідти, принаймні живим. І це не на жарт турбувало його.