Розділ 21 Амулет Тіні

Бренська марка, Вітерія

– Чому я маю вам вірити? – запитав молодий чоловік оглядаючи дівчину, яка так нахабно відірвала його від справ, своїм неймовірним одкровенням.

Він бачив її вперше, і від того вона видавалася ще більш загадковою. Гарна, цілеспрямована і досить небезпечна. Так, чоловік не обманувся її красою, а відчув небезпеку від її магії. Його рід мав певну особливість магії, яка не раз допомагала йому. Зараз його магія просто кричала про те, що дівчина небезпечна. Але для нього загрози вона не представляла, тому чоловік і далі розслаблено сидів у кріслі.

– Мілорд, ваш батько довірився мені, – дівчина дістала з карману талісман та передала його чоловіку.

Він впізнав родовий талісман і вже з більшою довірою дивився на магессу. Вона, так як і він, розслаблено сиділа у кріслі біля вогню.

– Я так розумію, що пояснень не буде?

– Все вірно, – дівчина схилила голову. – Пояснення тільки все ускладнять.

– Що ж, нехай це залишиться таємницею, – погодився чоловік.

– Мілорд, ваш батько має це випити, – магесса передала пробірку з зіллям.

– Коли це треба прийняти?

– У вашому випадку це буде не раніше ніж через два дні, можливо три.

– Міледі, ви кажете, що договір не підписали?

– Так. У Вітерії ще є шанс.

– Міледі, можливо хоч назвете своє ім’я?

– Вам не варто його знати. Це знання небезпечне.

– Ви врятували мого батька, а я не знатиму навіть кому цим завдячувати?

– Я це робила заради себе, – видала дівчина.

– Ви лукавите, – зловив дівчину молодий маркграф.

– Можливо трішки.

– То що ви хочете натомість?

– Мілорд може супроводити міледі до руїн Желеба?

– Цікаве місце для прогулянки обрала міледі, – зауважив новоспечений маркграф. Зараз він був досить сильно схожий на старого маркграфа. Такі ж карі очі, мужнє підборіддя та широкий ніс.

– Міледі любить цікаві місця, – з посмішкою заявила Карміна.

– Вас цікавить амулет Тіні? – одразу перейшов до справи маркграф.

– Так, – прямо відповіла дівчина, часу було обмаль.

– Що ж, це найменше, що я можу зробити для вас міледі.

– Не будемо гаяти часу.

Вже за півгодини два вершника мчали до проклятих руїн.

– Міледі, краще не відставайте, тут легко заблукати, – повідомив чоловік, пришпорюючи коня.

– Невже чутки, що ходять Імперією, правда? – запитала магесса.

– Ви маєте на увазі прокляті землі? – уточнив чоловік.

– Так, їх.

– Землі тут не звичайні, але не більше прокляті ніж землі Савона.

– Чому саме Савона? – схоже Карміна ухватила суть.

– Міледі, що ви знаєте про руїни Желеба? – вершники вже в’їхали до лісу, і сповільнили хід коней.

– Ці руїни колись були замком одного із герцогів Вітерії, але в результаті нез’ясованих обставин це місце в одну мить перетворилося в руїни.

– Так, все дійсно так і було. Але ніхто ніколи не скаже, що ж трапилося з замком насправді. Можливо і ви не повірите, в те що я скажу.

– Я готова вас вислухати.

– Всім відомо, що в результаті Катаклізма, в землях Савона був великий викид магічної енергії.

– Так, це всім відомий факт, мілорд.

– Але мало хто знає, що в той же час творилося в землях Вітерії. На території замка Желеба утворився розлом, дуже схожий на розлом в Окленді. Якщо в Окленді розлом випромінював магію, то тут – він її поглинав.

– Чому ж ніхто досі не знає про це? – здивувалася магесса.

– Чому ж не знають. Знають. Але всіх більше цікавить Джерело магії. Нікому не потрібні землі, що втратили свій потенціал.

– Мілорд, ви хочете сказати, що під час Катаклізму розлом, що утворився у Вітерії висмоктав всю магію з земель герцогства?

– Так, міледі. Адже Вітерія раніше мала магічні потоки, як і решта герцогств.

– А амулет Тіні з’явився з розлому?

– Так. Тому його основна здатність поглинати магію.

Дерева несподівано розійшлися і перед вершниками показалися руїни замку. Оточені лісом та вкриті пеленою туману, до них не було змоги підібратися іншим шляхом, окрім того який вибрав молодий маркграф.

– Не відставайте, міледі, – зауважив чоловік, і пустив коня в галоп.

Магесса такого не очікувала. Маркграф виявився не з боязких. Вона була рада навіть тому, що її провели до руїн, і аж ніяк не вимагала чогось більшого. Не гаючи часу Карміна пришпорила коня і наздогнала чоловіка вже біля замку. Він вже зліз з коня і пильно оглядався довкола.