Розділ 10 Зілля

Нельтська марка, Медіра

Студенти ще перебували на заняттях, через що в коридорах панувало запустіння. Лише дві постаті в чорних мантіях порушували їхню тишу. Вони поспішали до західної вежі, в якій споконвіку розміщувався факультет травознавства та зіллєваріння.

– Абрантес! – голос луною пролунав коридором.

– Стій тут, – шепнув Алек Карміні, а сам обернувся на голос.

Карміна застигла біля вікна. Тут в Академії Карміна не бажала зайвої уваги до себе. І зустрічатися в стінах Академії з деканом факультету травознавства магесса точно не збиралася. Каптуру в мантії не було, тому вона нервувала ще більше.

– Нувер! – вигукнув Алек, підходячи до нього.

– Ви таки домоглися свого, – почав декан факультету травознавства, але потім помітив Карміну. – Хто ваша супутниця? – кивнув він у бік магесси прискіпливо оглядаючи дівчину.

– Моя помічниця, – поспішив відповісти Алек.

– Знаю я ваших помічниць, Абрантесе! Ви могли вже вигадати щось більш правдоподібне.

– Не бачу в цьому сенсу.

– Ну що ж. Я неодмінно перевірю лабораторію після ваших досліджень. А ще буду радий ознайомитися з вашою роботою, яку ви проводите в моїх лабораторіях.

– Обов’язково. Як тільки я закінчу свої дослідження, я ознайомлю вас з їхніми результатами.

– Чекатиму, – сказав Нувер, і зник в одному з коридорів.

– Давай швидше, – підігнав Алексис Карміну. – Поки ще на когось не нарвались.

Пролунав дзвінок, і всі студенти вивалилися в коридор. Шум і гамір оселився у стінах Академії. Карміна з Алеком спритно маневрували серед натовпу студентів, поки попереду не з’явилися гвинтові сходи.

– Зачини двері, – попросила Карміна, коли вони опинилися в лабораторії. – Не люблю, коли мене відволікають.

Алек прикрив двері і підійшов до магесси.

– Отже, ти сюди приводиш своїх дівчат?

Задоволена посмішка, яка не потребує зайвих пояснень, оселилася на обличчі Алека.

– На факультет травознавства та зіллєваріння? До лабораторії!

– Тут дуже мило. Трави там всілякі, колбочки, скляночки, – перераховував Алек, обходячи лабораторні столи. – Дівчатам подобається така атмосфера.

Невдоволення оселилося на обличчі Карміни.

– Невже ти досі повернена на своєму факультеті травознавства та зіллєваріння?

Карміна обдарувала Алека ще одним невдоволеним поглядом.

Хіба могло бути інакше? Цей факультет став її порятунком. Адже Карміну з таким маленьким резервом не прийняли б ні на який інший факультет. Та й сюди не дуже хотіли. Лише завдяки своїй наполегливості вона потрапила до Академії, та навчалася на факультеті травознавства та зіллєваріння довгих шість років. Тут вона навчилася розбиратися в травах і готувати найкращі зілля.

– Не заважай, – відмахнулася вона від Алека і взялася до роботи.

Поки в казанках закипала вода, Карміна поклала на стіл трави. Знову уважно їх оглянула і відклала кілька непридатних гілочок та суцвіть. На ці зілля Карміна робила дуже велику ставку, тому треба було ґрунтовно попрацювати. Часу було не так багато, і дівчина вирішила готувати всі зілля одночасно. Добре що досвіду в цьому їй вистачало.

– Подай мені ступку, – попросила дівчина.

– Цю? – Алек покрутив у руках невелику агатову ступку.

– Так.

Подрібнені трави аконіту та блекоти вирушили до першого казанка. Коли вода набула зеленого відтінку, туди ж вирушила подрібнена моринга. Лабораторією поширився пряний аромат.

– Пахне смачно, – зазирнувши до казанка, повідомив Алек.

– Якщо тобі треба когось прибрати з дороги, можу поділитися, – саркастично зауважила Карміна.

Магесса не любила коли їй заважали працювати. Вона вже займалася другим зіллям, і в казанок вирушили подрібнені трави блекоти, полину та шавлії.

Перше зілля набуло коричневого кольору, і дівчина додала до нього п’ять ягідників. Зілля знову закипіло, і магесса зняла казанок з вогню.

– Є в мене одна дама, яка мені вже набридла, – подав голос Алек. Виявляється, він увесь цей час серйозно обмірковував пропозицію Карміни.

– Ти це серйозно? – здивовано поцікавилася магесса.

– А ти пожартувала? – схаменувся Алек. – Ну добре. Покину її звичайним способом.

Карміна похитала головою і приступила до останнього зілля. Магесса подрібнила у ступці трави копитняку і моринги і відправила їх у третій казанок. Туди ж вирушила гілочка беладони.

– Не розумію, – відповів Алек, – чим тебе привабили всі ці зілля?

– У них прихована велика сила, – озвалася Карміна.

Хоч вона й не любила відволікатися від приготування зілля, але вона знала Алека, який просто не в змозі мовчати більше двадцяти хвилин.

– Ти серйозно хочеш когось цим отруїти? – Алексис вказав на перше зілля.