Розділ 9 Сутність

Нельтська марка, Медіра

– Вже йдеш? – розчаровано промовив чоловік.

Ці короткі розмови з колишньою ученицею були для нього як ковток повітря. Не багато хто з нинішніх студентів поспішав завзято цікавитися магічними амулетами та артефактами. Хоч Алек і знав, що інтерес дівчини до цих предметів старовини викликаний аж ніяк не простим бажанням поповнити прогалини у знаннях, але йому лестила така увага.

– Ну хіба що ти розповіси мені про Сутність, – кинула магесса. А чом би й ні. Алек має знати більше за інших.

– Сутність? – перепитав маг і на його лиці з’явився подив. Він ще з більшою цікавістю оглянув магессу.

– Так, про неї, – додала Карміна.

Алек сховав книги на полиці, і замість них дістав зі столу тонкий зошит з записами.

– Хочеш сказати, що у всіх твої книгах немає й згадки про Сутність? – здивувалася дівчина, адже зрозуміла, що зошит був з нотатками Алека.

– Згадки є, але всі речення закінчуються знаками питання. А тобі, як я розумію, потрібні відповіді, – і знову прискіпливий погляд.

Відповідати тут було нічого, тому Карміна терпляче чекала, допоки Алексис переглядав свої нотатки.

– Ніхто достеменно не знає, що таке Сутність, – почав Алек, закінчивши перегляд. – До наших днів її так і не дістали.

– То можливо це все вигадки? – примружилася магесса.

– Ні. Я кажу не дістали! Але багато хто бачив.

– Навіть так, – здивувалася Карміна.

– Сутність це безмежна влада. Магічний артефакт, що з’явився з самого розлому, він має неймовірну силу, про яку можна лише здогадуватися!

– Але ж є і інші артефакти які з’явилися з розлому?

– Все решта артефактів, що з’явилися з розлому не йдуть ні в яке порівняння з нею. То лиш поєднання металу та магії. Хоча і серед них є небезпечні речі.

– А чим Сутність відрізняється від цих амулетів?

– Не знаю як тобі це пояснити, – Алексис присів на край столу і на хвилину задумався. – Вона не випадково називається Сутність. Вона ніби має свій розум.

«Що ж це відповідає дійсності», – зауважила подумки магесса, згадуючи їх зустріч.

– Скажи, що ти її бачив! – очі магесси загорілися.

– Так, – підтвердив сподівання магесси Алек.

– І?

– Як бачиш, її немає в моїй колекції! – чоловік розчаровано розвів руками.

– Це я бачу. Що трапилося? – Карміна навіть подих затамувала, очікуючи на відповідь.

– Вона не вибрала мене, – зітхнув чоловік.

«Вибрала!» – магесса зачепилася за це слово.

– То які у неї можливості?

– Просто безмежні. З нею можна підкорити всю Імперію.

Магесса підняла здивовані очі на Алека. Тепер зрозуміло, чому «темні» так жадали отримати її. І тепер намагаються потопити Каміну, за провалене важливе завдання.

– Сила, магія і влада! Знову одне й те ж! – з певним розчаруванням мовила магесса.

– Це всіх приваблює.

– І тебе? – Карміна чекала на відповідь.

– Я залишаюся вірним собі. Але хочу задати тобі таке ж питання? – Алексис де Абрантес прискіпливо вивчав лице дівчини.

– Ти про що? – не зрозуміла магесса.

– Карміна, ти цікавишся наймогутнішими артефактами, які з’явилися в період Катаклізму. Якщо їх об’єднати, Імперію можна не тільки підкорити, а й зруйнувати! Тому я й запитую, з яких пір тебе приваблює сила, магія і влада?

– Алеку, мене це не приваблює. Нічого не змінилося.

– Ти змінилася. Твоя магія інша. Я бачу це. Ти вже не та студентка, в яку я закохався.

– Тільки не кажи, що досі закоханий у мене, – дівчина прискіпливо вивчала Алека.

Вона оглянула гарне обличчя, відмітила легку щетину, яка придавала йому особливого шарму, та зупинила свій погляд на модній зачісці. Не чоловік, а мрія всіх магесс Імперії. Але не її.

– Я не хочу тебе втрачати. Але ти робиш все, щоб завчасно покинути цей світ, – дорікнув Алек.

– Це не від мене залежить, – зітхнула магесса.

– Пообіцяй мені одне, – попросив викладач.

– Якщо це буде в моїх силах.

– Якщо тобі потрібна буде допомога, ти без роздумів її попросиш!

– Обіцяю.

– Я завжди прийду тобі на допомогу.

– Часу лишилося обмаль. Візьми, – дівчина простягла Алеку невелику металеву кулю. – Я гадаю, ти знаєш, що з цим робити.

Чоловік узяв предмет до рук і пильно оглянув його.

– Сфера Омета, – здивовано промовив він.

– Вона сама.

– Де ти її знайшла?

– Прогулювалася якось у Савоні, – недбало кинула дівчина. – Цей амулет теж просто поєднання магії та металу? – дівчина вигнула брову очікуючи на відповідь.