Розділ 6 Кревн

Болота десь в Нуоській марці, Медіра

Старий ненадовго задумався, а потім махнув рукою. Карміна уважно дивилася на перетворення кревна. Сутула спина розправилася. Жмутки сивого волосся змінилися на розкішну чорну шевелюру. З обличчя зійшли всі зморшки, і шкіра стала світлішою. Старі руки чоловіка набували рельєфних обрисів. Коли магія пішла, перед дівчиною стояв чоловік сорока років, який нічим не нагадував того старого, за яким вона ганялася кілька місяців.

– Ну як?

– Вражає, – відповіла магесса, оцінюючи справжній вигляд травника. – Це також твоя робота? – дівчина обвела рукою старий будинок.

– Так. Довго я тут, вжився вже в образ, – кревн щось прошепотів і старовина зникла. Замість неї Карміна побачила скромні, але надійні меблі.

– Скільки тобі років?

– Мені було сорок один, коли стався Катаклізм. Я жив в Оклені, місті, яке зараз прозвали Містом Тіней.

– Значить, тобі сто п’ятдесят три роки, – підрахувала Карміна.

– Я не веду таких підрахунків. Я знаю одне, під час Катаклізму я помер. Те, що відбувається зараз зі мною, – це не життя. Це зовсім інше, хоч я радий і цьому.

Дівчина з жалем подивилася на травника. Вона рідко замислювалася над тим, що сталося під час Катаклізму. А мабуть варто було більше приділити цьому уваги. Адже завдяки йому з’явилися кревни. Вони опинилися в епіцентрі розлому і отримали найбільший рівень магії. Непідготовлені люди не змогли прийняти таку кількість магії і померли від її надлишку. Але на цьому все не скінчилося. Магія, яка вирувала в їхніх тілах, воскресила людей, продовжуючи жити в їхніх тілах. Вони не були живими у звичайному розумінні цього слова, вони стали нежиттю. І тепер поки не вичерпається магія, вони приречені на «життя». Але це були лише перші наслідки Катаклізму.

Другі сталися набагато пізніше. Ними стали ті, хто згодом стали називати себе «темними». Вони оцінили можливості кревнів, як пізніше стали називати тих, кого оживила магія, і змогли точно розрахувати свої максимальні резерви. Таких були одиниці: тих, хто володів найпотужнішим резервом магії, але, на відміну від кревнів, вони були живими. «Темні» практично відразу нещадно знищили всіх кревнів, вважаючи їх загрозою. А ось самих «темних» загрозою стали вважати лише нещодавно. Коли Ковен магів став отримувати все більше тривожних листів з підтвердженнями того, що «темні» існують.

– Ти маєш ім’я? – поцікавилася Карміна. Незважаючи на тривале знайомство, дівчина не переймалася тим щоб дізнатися про таку дрібницю.

– Дивно, що ти про це запитала. Мене звуть Вілеріон.

– Як ти так довго протримався? – запитала магесса.

– У той час як решта кревнів залишалися молодими, і їх нещадно вбивали «темні», я «старів» з усіма. Моєї магії достатньо, щоб підтримувати таку ілюзію досить довго. Не хочу хвалитися, але я виявився розумнішим за «темних». Тільки моя хитрість дозволила дожити до цих днів.

– Але ж «темні» тобі не суперники в магії.

– Не все так просто. Спочатку моя магія була сильною. Вона керувала моїм тілом і змушувала його жити. Але згодом магія згасає, і вже я сам з її допомогою контролюю своє тіло. Її залишилося не так багато.

– Якщо ти не суперник «темним» у магії, то чому вони хотіли тебе вбити?

– Магія тут вже ні до чого. Тут відіграє мій досвід, накопичений за час мого існування. Адже ти сама оцінила мої здібності і через них залишила мене жити тут на болоті.

– Болото ти вибрав сам, – дівчина зморщила носик.

– Так. То навіщо ти прийшла? – перемінив тему травник.

У його голос повернулися зневажливі інтонації.

– Мені потрібні трави для зілля.

– Які?

– Аконіт, блекота, моринга, ягоди ялівцю, – почала перераховувати магесса, віддаючи список Вілеріону.

– Кого ти хочеш ним отруїти? – поцікавився травник, швидко зрозумівши, яке зілля можна приготувати з цих трав.

– Невже в Імперії ще залишилися люди, які тобі дорогі?

– Ні, – не роздумуючи, відповів кревн.

– Тоді не став зайвих питань.

– Я знаю, що завдячую тобі життям, але я також пам’ятаю, що ти єдина, хто знає, де я живу. Якщо ти хочеш вбити «темних», скажи одразу. Я почну збирати речі.

– Будеш знову тікати і переховуватися? Думаєш, «темні» здогадаються, що ти живий?

Кревн не хотів «вмирати». Незважаючи на те, що він давно був мертвий, таке життя йому подобалося. Самітництво його не лякало, а навіть навпаки, давало можливість займатися улюбленою справою.

– Авжеж. Такі трави мало хто вміє збирати. І як тільки «темні» дізнаються про це зілля, всі шукачі Імперії кинуться на мої пошуки. А ти, будеш першою, кого вони притягнуть до себе на допит. І я зовсім не впевнений, що ти мене не здаси.

– Як ти все яскраво описав. Мабуть, уже неодноразово про це подумував?

– Не раз. Тут на болоті, знаєш, крім трав нічим себе зайняти.

– Так займися травами! Я ж не просто так зберегла тобі життя, – серйозно відповіла Карміна.