Розділ 3 Місто Тіней

Місто Тіней, Савон

Випалена земля пахла магією. Вона випромінювала її і насичувала нею повітря. Карміна стояла на межі, не наважуючись її переступити. Межу поставили набагато пізніше самого Катаклізму, коли Ковен Магів зрозумів небезпеку цього місця. Межа призупинила загрозу, але чи надовго вистачить сил Ковену, щоб стримувати Джерело Магії? Цього ніхто не знав.

Чергове замовлення привело її до Міста Тіней, як охрестили його після Катаклізму. Рідкісні маги приходили сюди, в епіцентр магії, до її Джерела. Більшість задовольнялися рівнем магії вище середнього, яким славилися решта земель герцогства Савон. Всі окрім цього міста. Тут рівень магії був аномально високим, і лише завзяті дурні та рідкісні щасливчики наважувалися приходити сюди. Карміна не відносила себе ні до перших, ні до других, але доля привела її до цього місця.

Дівчина глянула на межу. Вся суть Карміни кричала про небезпеку, але магесса не могла відступити. Вона не могла повернутися до «темних» з порожніми руками. Легкий вітерець розвіяв поли червоного плаща, розтріпав волосся. Карміна, вкотре озирнулася на всі боки і переступила грань. Завмерла і прислухалася. Вона не відзначила ні зовнішніх, ні внутрішніх змін. Все лишилося, як і раніше.

Дівчина увійшла до міста. Навколо була тиша. Вона тиснула на дівчину ще сильніше, ніж магія, яка живе тут останню сотню років. Безліч вулиць, уламки та руїни будинків. Це все не цікавило Карміну, і вона проходила повз, дедалі більше заглиблюючись у місто. Дихати ставало все важче.

Часу було не так і багато, години дві від сили. Якщо за цей час їй не вдасться знайти Сутність, і вибратися з міста, вона загине від надлишку магії. Тут вона вбиває безжально.

Магесса обходила квартал за кварталом, але нічого не знаходила. Кілька разів на її шляху траплялися Тіні, і дівчина ховалася від них у зруйнованих будинках. Ніхто не знав, на що здатні ці напівпрозорі сірі Тіні, і Карміна не хотіла з’ясовувати це зараз. Час минав, і сутінки опустилися на землю.

«Вона має бути тут!» – подумала Карміна, вкотре оглядаючись на всі боки.

«Я тут!» – відповіли їй.

– Хто ти? – магесса вихопила кинджал і різко обернулася. Нікого не було. Вона стояла одна посеред руїн колись величного міста.

«Сутність», – голос пролунав у голові Карміни.

– Ти жива? – здивувалася дівчина.

«Навряд чи», – у голосі відчувався смуток.

– Де ти?

«Я тут!» – повторив голос.

Карміна сховала кинджал і заплющила очі. Спробувала вдихнути на повні груди, наскільки це вдавалося за такої концентрації магії. Коли вона розплющила очі, темрява розвіялася, і все набуло фіолетових обрисів магічного зору. В одному місці магесса побачила фіолетовий згусток.

«Я йду!» – подумала Карміна, і світ знову забарвився у сірі кольори.

Між двома будинками магесса натрапила на чорний згусток. Від нього виходило легке свічення, а над самою кулею клубочилися пари магії.

«Ти допоможеш мені?» – запитала Сутність.

«Я?» – Карміна була здивована. Вона сама хотіла просити Сутність про допомогу.

«Так», – відповіла Сутність. І якби це була людина, Карміна сказала б, що вона посміхнулася.

«Чого ти хочеш?» – поцікавилася магесса.

«Забери мене з собою, – благаючим голосом промовив потік. – Тут так самотньо!»

«Дивно, що наші бажання збігаються».

«Так ти згодна?» – поцікавилася Сутність.

«Так. Як мені це зробити?»

«Просто візьми мене», – голос став солодощавим.

Карміна обережно підійшла до сфери. Її обплутувала магічна павутина. Дівчина відкинула всі емоції і звернулася до магії. Світ знову забарився у всі відтінки фіолетового. Сфера висіла у повітрі, і від неї розбігалося павутинка. За цими ледве вловимими нитками до Сутності стікалися крихітки магії у вигляді мініатюрних зірочок. Вони сяяли та переливались енергією.

Карміна потяглася до сфери рукою. Легкий рух повітря сколихнув павутинку, і вона затремтіла. Зірочки, подібно до сніжинок, посипалися на землю. Магесса ще наблизилася до згустку. «Снігопад» посилився. Дівчина більше не роздумувала. Вона різко простягла руки до Сутності та схопила її.

Фіолетовий світ раптово згас.

Карміна розплющила очі. Вона лежала на землі в одному зі зруйнованих кварталів Міста Тіней. Дівчина підвелася і озирнулася. Сутності ніде не було.

«Ти де?» – покликала її дівчина, але відповіді не було.

«Я втратила Сутність! Як таке могло статися?»

Магесса не виконала замовлення, і тепер «темні» серйозно займуться нею. Помилок вони не вибачають.

Робити тут більше нічого, але дівчина не поспішала йти. Вона помітила, що дихати стало легше і, користуючись моментом, вдихала чисте повітря на повні груди. Воно було іншим. Не таким як завжди. Воно п’янило. Магесса насолоджувалася кожним вдихом, ніби смакувала вишукану страву. Насолоджувалася так, ніби ніколи не дихала. На долонях дівчини спалахнув вогонь, і вона заворожено спостерігала за язичками охряного полум’я. Воно ставало дедалі більше, і вже перебралося на зап’ястя, де спалахнуло ще яскравіше. Вогонь огортав руки, піднімаючись усе вище. Карміна спостерігала за тим, що відбувається, не в змозі нічого зробити. Її переповнювала енергія. Раніше дівчина такого не відчувала. Раніше вона розумно витрачала крихти резерву, а зараз магія сама виходила з неї.