Пролог

Арлійське герцогство

Дрова в каміні ледве тліли. Ніхто не збирався підкидати нову порцію: у кімнаті й так було жарко, а легка напівтемрява, яка утворилася, влаштовувала всіх присутніх. Їх у невеликій кімнатці зібралося п’ятеро. Вони сиділи за круглим столом і тихо розмовляли.

– Мілорди, вона йде, – промовив Перший. – Ваші маски.

Усі п’ятеро одягли магічні маски. Вони приховували не лише їхні обличчя, а й змінювали голос, в той же час решту приховували сірі плащі.

Карміна увійшла до кімнати твердою ходою. Зупинилася біля входу перед охоронцем. Розкрила поли чорного плаща, показуючи відсутність зброї. Тим часом інший охоронець перевірив її магічний резерв та наявність амулетів. Нічого такого у дівчини з собою не було, а її й так мізерний магічний резерв був майже на нулі. Не знайшовши нічого забороненого, він відповідно кивнув і магесса пройшла до кімнати.

Вона ніколи не розуміла сенсу в цій процедурі, але вона повторювалася кожен її візит.

«Невже п’ятірка «темних» боїться своїх найманців? Чи це щось більше, ніж просто перевірка?» – такі думки крутилися в голові дівчини, щоразу коли вона з’являлася в цій кімнаті. Але вона так ніколи і не задасть це запитання.

Карміна попрямувала до столу, але, не дійшовши до нього два кроки, зупинилася. Тут проходила невидима лінія захисту, за яку найманцю заходити не дозволялося.

Магесса обвела поглядом присутніх. П’ятеро чоловіків сиділи за невеликим столом. Перший – голова, що сидів завжди по центру, по праву руку від нього сиділи Другий і Третій, по ліву – Четвертий і П’ятий. Завжди так.

Не зважаючи на маски та плащі, вона знала їх поіменно, їхні справжні імена, а не ті, якими вони називали себе перед найманцями. Ці знання їй дорого обійшлися, але свого ворога треба знати на обличчя. А зараз перед дівчиною сиділи найсильніші вороги не тільки її, а й самої Імперії.

– Мілорди, – дівчина схилила голову, вітаючи чоловіків.

Вона була молода. Невисокого зросту, струнка та витончена. Її смоляне волосся вільно спадало по плечах. На худому обличчі вирізнялися зелені очі. Чорний костюм, пошитий на спеціальне замовлення, вигідно підкреслював фігуру дівчини. Завершували вбрання чорні чоботи з м’якої шкіри та чорний плащ.

– Міледі, ви не впоралися з останнім завданням, – промовив Перший голосом, що не терпить заперечень.

Карміна і не збиралася заперечувати, вона й справді не принесла бажаного. П’ятірка «темних» так і не одержали потрібну їм Сутність.

– Але ви можете все виправити, – металеві нотки зникли з голосу Першого.

– Ви дізналися, де знаходиться артефакт? – поцікавилася магесса.

– Ні, – в голосі промайнуло розчарування. – Я знаю, що у Місті Тіней Сутності більше немає. Але я дізнаюся, хто забрав її. Ми вже цим займаємося.

– Приємно це чути, – відмітила Карміна, глибоко в душі сподіваючись, що це буде не скоро.

– Але сьогодні не про це. Для вас є два нові замовлення.

– Два? – перепитала Карміна, відчувши збентеження.

Зазвичай їй ніколи не давали два замовлення одразу. Це суперечило правилам, отже, могло означати лише одне – обидва завдання нездійсненні. І вона найближчим часом матиме три невиконані замовлення, що прирівнюється до вигнання, тобто до смерті.

– Ми вирішили дати вам шанс, міледі.

«Темні» нікому не пробачають, а тим паче не дають шанс на виправлення. Отже магесса зробила правильні висновки.

– Я вас слухаю, – голос дівчини не здригнувся.

– За два тижні герцоги та маркграфи трьох герцогств Імперії зберуться для підписання договору про розподіл магічних сил.

Дівчина кивнула на знак згоди. Вона стежила за новинами Імперії і чудово знала про майбутнє підписання, в результаті якого три герцогства отримають рівний доступ до Джерела магії.

– Ми не хочемо, щоб цей договір був підписаний, – заявив Перший буденним тоном.

Карміна здивовано глянула на Першого. Як вона, дівчина з мінімальним магічним резервом, може перешкодити підписанню договору?

– Мілорди, – несподівано заговорив П’ятий. – Можливо, ми пом’якшимо умови замовлення? Адже ми маємо більш конкретну мету.

– Що ж, ми це можемо, – після хвилинних роздумів повідомив Перший. – За згодою присутніх ми змінимо умови замовлення. Вітерія не має підписати цей мирний договір.

«У цьому я й не сумнівалася. Надто багато магії залишилося в Савоні, щоб так просто все віддати іншим. Ось тільки герцог Візенбург не відмовиться від підписання вигідного йому договору».

– Хм, – закашлявся Другий. – Давайте конкретизуємо наше замовлення.

Карміна перевела погляд на Другого. Схоже, сьогодні буде порушено всі закони «темних». Раніше з нею розмовляв лише головний.

– Добре, – підтвердив Перший, бачачи нерозуміння на обличчі дівчини. – Ви маєте вбити маркграфа Балдмера з Бренської марки до підписання договору.

«Темні» нарешті озвучили своє реальне замовлення. Вбити! Усередині у магесси все похололо, але зовні вона ніяк не виявила своїх емоцій. Звичайно, це буде не перше вбивство в житті дівчини, але до цього в неї були вагомі причини, щоб наважитися позбавити людину життя, а зараз їй замовляли вбивство.