24. Клеймо власності

Світло софітів засліплювало, але Тіна тримала спину так рівно, ніби на її плечах була не сукня, а королівська мантія. Лев не відпускав її руку, його пальці буквально в’їлися в її долоню.

— Ти надто сильно тиснеш, Леве, — прошепотіла вона, не знімаючи з обличчя ідеальної «фасадної» посмішки. — Нас фотографують. Хочеш, щоб завтра в заголовках написали, що ти тримаєш дружину в заручниках?

— Ти і є заручниця, Тіно, — відрізав він, схиляючись до її вуха так близько, що гості бачили лише інтимний жест, але не чули металу в його голосі. — Тільки не забувай, що в цій грі я — єдиний, хто може викупити твою свободу.

Вони увійшли до залу. Аромат дорогих парфумів, дзвін кришталю та приглушений джаз. Віолетта вже прямувала до них, але її випередив чоловік у бездоганному темно-сірому костюмі. Марк  — головний конкурент Лева на ринку нерухомості. Чоловік, якого Лев ненавидів професійно і особисто.

— Тіно! — Марк проігнорував простягнуту руку Лева і підійшов прямо до неї. Він нахилився і поцілував її руку, затримавшись на секунду довше, ніж дозволяв етикет. — Ви сьогодні виглядаєте так, ніби зійшли з полотен Ренесансу. Синій колір… він підкреслює вашу небезпечну красу.

Тіна відчула, як рука Лева на її талії стала кам’яною. Його пальці напружилися, притягуючи її ближче до себе, майже грубо.

— Марку, — голос Лева став низьким, як гарчання хижака перед стрибком. — Не знав, що ти став цінителем живопису. Я думав, тебе цікавлять лише чужі недобудови.

— Мене цікавить усе, що має справжню цінність, Леве, — Марк підняв очі на Тіну, ігноруючи агресію її чоловіка. — Тіно, я чув, ви тепер особисто керуєте юридичний відділ вашої компанії? Нам конче потрібен такий блискучий розум для нового проекту в Монако. Можливо, обговоримо це за келихом шампанського? Без зайвих свідків.

Тіна відчула, як між двома чоловіками в повітрі почало тріщати. Лев зробив крок вперед, закриваючи її собою, нависаючи над Марком. Його очі горіли справжньою, неконтрольованою люттю.

— Моя дружина не обговорює справи з тими, хто не може дозволити собі навіть її консультацію, — процідив Лев.

Тіна раптом поклала руку на груди Лева, але не для того, щоб заспокоїти, а щоб відчути, як шалено б'ється його серце під сорочкою. Вона подивилася на Марка, ігноруючи власницький жест чоловіка.

— Марку, я з задоволенням вислухаю вашу пропозицію. Леве, любий, — вона перевела погляд на чоловіка, і в її очах спалахнув переможний вогник, — принеси мені води з лимоном. Мені раптом стало занадто... душно.

Це був удар під дих. Вона відправила його, «короля ринку», як офіціанта, прямо на очах у ворога.

Лев завмер. Його щелепа напружилася так, що здалося, зараз хруснуть зуби. Він наблизився до її обличчя, ігноруючи присутність Марка.

— Ти граєш з вогнем, Тіно, — прошепотів він так тихо, що почула лише вона. — І я з задоволенням подивлюся, як ти обпечешся. Але пам'ятай: ти повернешся додому зі мною. І там ніяких камер не буде.

Він розвернувся і пішов, розсікаючи натовп своєю важкою енергією. Тіна залишилася з Марком, але відчувала на собі погляд Лева з іншого кінця залу. Вона знала — він не за водою пішов. Він пішов готувати хід у відповідь.

— Ви дуже смілива жінка, Тіно, — тихо сказав Марк, подаючи їй келих. — Але ви ж знаєте, що поранений лев — найнебезпечніший?

— Я знаю, — Тіна зробила ковток, дивлячись, як Лев здалеку спостерігає за кожним її рухом, стискаючи свій келих так, ніби хоче розчавити його в руці. — Але я не збираюся його лікувати. Я збираюся його приборкати.

Лев не пішов за водою. Він зупинився біля бару, але замість склянки з лимоном перехопив офіціанта з підносом і залпом випив подвійне віскі. Його очі не відривалися від Тіни. Вона сміялася. Вона торкнулася передпліччя Марка, і цей жест, такий легкий і світський, змусив Лева ледь не розчавити склянку в кулаці.

Він бачив, як Марк щось шепоче їй на вухо. Бачив, як Тіна відкидає волосся назад, оголюючи тонку шию — ту саму, яку він цілував ще сьогодні вранці, вдаючи люблячого чоловіка.

Досить.

Лев поставив склянку на стіл так гучно, що кілька гостей озирнулися. Він попрямував до них крізь натовп, розрізаючи простір, як криголам.

— Перепрошую, Марку, — Лев безцеремонно вклинився між ними, кладучи важку руку Тіні на талію і притягуючи її до себе так різко, що вона ледь не розплескала своє шампанське. — Але у моєї дружини є одна слабкість. Вона забуває про час, коли захоплюється бесідою. А нам пора на танцпол. Віолетта оголосила перший танець господарів вечора.

— Я не чула оголошення, — холодно зауважила Тіна, намагаючись відсторонитися, але рука Лева тримала її, як сталевий обруч.

— Бо ти була надто зайнята... переговорами, — процідив він, кинувши на Марка погляд, що обіцяв війну.

Марк лише примружився, граючи жовнами. — Леве, ти занадто напружений. Тіна — доросла жінка, вона сама вирішить, коли їй танцювати.

— Вона моя жінка, Марку. І це — єдине рішення, яке тут має значення.

Лев практично потягнув Тіну до центру залу. Музика змінилася на низький, вібруючий блюз. Коли вони зупинилися, він розвернув її до себе, втиснувши її тіло у своє. Тіна відчула кожним міліметром шкіри, наскільки він розлючений. Його дихання було гарячим, а погляд — темним, майже чорним.

— Ти з глузду з'їхав? — прошипіла вона, впираючись долонями в його груди. — Всі дивляться! Ти поводишся як печерна людина.

— А ти поводишся як вільна жінка, Тіно, — він перехопив її руку і завів їй за спину, змушуючи її прогнутися в талії. — Забула, що в нас контракт? Забула, чий підпис стоїть на твоїх рахунках?

— Мій підпис стоїть на твоєму вироку, Леве, — вона викликливо підняла підборіддя, опинившись у небезпечній близькості до його губ. — Ти ревнуєш. Це так жалюгідно. Невже великий Лев боїться програти якомусь Марку?

Лев зупинився посеред руху. Музика продовжувала грати, але для них світ зник.

— Я не боюсь його, — він нахилився до її вуха, обпалюючи шкіру. — Я боюсь того, що зараз зроблю з тобою прямо тут, на очах у всіх цих лицемірів. Ти хочеш іскру? Ти її отримаєш. Але дивись, щоб твоя сукня не зайнялася від того вогню, який я зараз роздмухую.