22. Дипломатичний поєдинок

Щойно за Левом і Тіною зачинилися двері, у будинку почався справжній «дипломатичний поєдинок» між двома бабусями. Софія, яка відчула зміну настрою, хитро примружилася: вона знала, що вечір обіцяє бути цікавим.

​Маргарита Миколаївна (мама Лева) поглянула на свій золотий годинник.

— Рівно восьма тридцять. Софійко, час готуватися до сну. Дисципліна — це основа здоров'я та гарної постави. Я вже приготувала для тебе піжаму, випрасувану за всіма правилами.

​Пані Марія (мама Тіни) лише м’яко розсміялася, поправляючи свою шаль.

— Маргарито, ну яка ж дисципліна в такий вечір? Подивіться на дитину, у неї ж очі як ліхтарики! Софійко, а я якраз збиралася розпитати тебе, як там поживає твій плюшевий слоник... йому, мабуть, теж сумно без казки і теплого молока з медом?

​Кожна з бабусь мала свою «секретну зброю»:

• ​Маргарита Миколаївна: «Ми будемо читати британську енциклопедію про тварин. Це розвиває інтелект. А потім — дихальна гімнастика перед сном».
• ​Пані Марія: «А ми просто пошепочемося про мамині секрети, і я розкажу історію про чарівний ліс, де дерева вміють співати. І, звісно, ніяких енциклопедій на ніч — тільки мрії!»

​Софія, яка навчилася від батька стратегічному мисленню, зрозуміла, що треба діяти рішуче.

​— Бабусі! — авторитетно заявила вона, ставши в позу, точнісінько як Лев на ділових зустрічах. — Я вирішила. Спочатку ми з бабусею Маргаритою підемо чистити зуби «по-королівськи», рівно дві хвилини. А потім бабуся Марія прийде до нас у ліжко і розкаже про співаючі дерева. Але тільки якщо бабуся Маргарита теж буде слухати!

​Маргарита Миколаївна здивовано підняла брову, але в її очах промайнув вогник поваги до такої дипломатії.

— Що ж... компроміс — це ознака сильного лідера. Я згодна.

​За годину в дитячій кімнаті панувала тиша, порушувана лише тихим голосом бабусі Марії. Софія лежала посередині, обіймаючи слоника. З одного боку сиділа бабуся Марія, погладжуючи онуку по голові, а з іншого — Маргарита Миколаївна. Вона тримала спину рівно, як і завжди, але її рука обережно підтримувала ковдру.

​— А знаєте, — прошепотіла Софія, заплющуючи очі, — ви в мене теж у тон. Бабуся Маргарита — як спокійна ніч, а бабуся Марія — як теплий ранок.
Дві жінки перезирнулися над головою дитини. Уся їхня «ворожнеча» за методи виховання миттєво розтанула. Вони були просто двома бабусями, які понад усе люблять це маленьке продовження Лева і Тіни.