3. Нові правила гри

Лев на мить завмер, приголомшений її словами, але вже за секунду його обличчя змінилося. Шок витіснила звична маска холодної впевненості. Він повільно випрямився, зробивши крок до неї, порушуючи той кордон, який вона щойно провела між ними. Його постать затулила сонце, кидаючи довгу тінь на Тіну.

​— Як меблі? — перепитав він низьким, вібруючим голосом, у якому почулося небезпечне гарчання. — Тіно, не грай у святу. Ти знаєш, хто я. Ти знаєш, як працює цей світ. Один вечір, занадто багато віскі й жінка, яка просто опинилася поруч — це не привід руйнувати те, що ми будували вісім років.

​Він простягнув руку, щоб звично заправити пасмо її волосся за вухо, а потім притягнути до себе, намагаючись знову підкорити її своєю енергією. Але в ніс йому вдарив не знайомий аромат домашнього затишку, а шлейф її  парфумів Coco Chanel — аромат сильної, владної жінки, яка не прощає слабкості. Цей парфум був її бронею.

​Тіна різко відсахнулася. Її жест був настільки швидким і сповненим огиди, що рука Лева на мить зависла в повітрі. Він не відвів її, а лише повільно стиснув у кулак, і в його блакитних очах спалахнув дикий, майже тваринний вогник.

​— Не торкайся мене, — викарбувала вона. — Ти став передбачуваним, Леве. А це для бізнесмена — початок кінця.

​Лев випустив коротку, зухвалу посмішку, витягнув сигарету й закурив, випускаючи дим у гаряче липневе повітря.

​— То ти тепер шпигуєш? Юридична звичка збирати компромат? Добре. Ти побачила те, що не мала бачити. І що далі? Влаштуєш істерику? Забереш дитину й підеш до мами? Ти занадто розумна для цього, Тіно.

​Тіна підійшла впритул, і аромат її парфумів став майже відчутним на смак — гірким і шляхетним. Вона не відвела погляду від його крижаних очей.

​— Ти правий. Я занадто сильно люблю нашу доньку, щоб дозволити тобі зіпсувати їй життя. Але мені потрібні гарантії. Залізні.

​Лев примружився, відчуваючи, як ініціатива вислизає з його рук.

— Які ще гарантії?

​— Шлюбний контракт, — відрізала Тіна. — Я підготую його сьогодні. У ньому буде чітко прописано: все майно, що зараз оформлене на мене, залишається моїм беззастережно. А у разі повторної зради — вісімдесят відсотків твоїх активів, твоєї мережі агенцій, переходить мені та Софії. Як компенсація за кожну секунду мого розбитого життя.

​Лев різко випрямився, відкинувши сигарету. Його очі звузилися до вузьких щілин.

​— Вісімдесят відсотків? Ти вирішила мене не просто покарати, а каструвати фінансово? — він зробив крок до неї, і тепер у його голосі була справжня загроза. — Ти забуваєш, чия це імперія, Тіно.

​— Я пам’ятаю, хто допомагав її будувати, — вона не відступила ні на сантиметр. — Ти підпишеш його, Леве. Бо якщо ні — я подаю на розлучення сьогодні ж. Я розмажу твою репутацію по всіх шпальтах ділових видань. Твої інвестори втечуть раніше, ніж ти встигнеш вигадати нову брехню. Твій імідж «ідеального сім’янина» — це єдине, що тримає твої акції на плаву. Я можу його знищити одним дзвінком.

​Лев мовчав кілька секунд, дивлячись на неї з сумішшю люті та пристрасті. Він ненавидів програвати, але зараз він бачив перед собою гідного супротивника. Його губи скривилися в іронічній посмішці.

​— Ти стаєш схожою на мене, Тіно. Така ж жорстока й розрахункова. Це... збуджує.

​Він простягнув руку й міцно стиснув її лікоть, притягуючи ближче. Його дихання торкнулося її щоки.

​— Готуй свій папірець. Але не думай, що я так легко здамся. Ти хочеш війни? Добре. Але пам’ятай: у цій фортеці досі лише один господар.

​Тіна вивільнила руку з холодною гідністю.

​— Господар тут тепер лише один — закон. Іди вмивайся, Леве. Від тебе тхне іншою жінкою і страхом втратити гроші. Софія скоро прокинеться. Спробуй не налякати її своїм справжнім обличчям.

​Вона розвернулася і пішла в дім, а в повітрі на терасі ще довго тримався холодний шлейф її парфумів перемішаний із гірким запахом його тютюну. Битва почалася.