В повній кімнаті дівчат, сиділа одинока фігура, її ліжко було охайно заправлене, а на старій потертій поличці лежала лише одна річ, старий, розбитий телефон, який невмолимо мовчав, і це розбивало їй серце.
Венеса сподівалась, що гаджет запрацює, щоб сповістити її, що те, що вона почула декілька хвилинами раніше, не що інше, як дурний жарт, але ні. Телефон не дзвонив і Венеса не рухалась, лише ковтала невидимі сльози, які нескінченним потоком лилися, та розбивали її серце на шматочки. Вона втратила єдиного друга, єдиного хто був з нею все її життя, вони ділили і горе і щастя разом. Вона розуміла, що зосталась на одинці зі своїм нещастям.
Місіс Донован кинула слухавку, залишивши після себе велику діру в Венесену серці. Кожного дня, після цього дівчина звинувачувала себе в його смерті. Кожного дня, вона задавала собі сотні питань, які роз‘їдали її все дужче. Боліло все, але вона не могла зупинитись. «Де була я, коли він потребував допомоги ? Чому я не побачила, що йому погано? Я - егоїстка, думала лише про себе.»
Так відбувалось неділями та місяцями, але життя продовжувалось, вона не могла давати слабину. В дитячому будинку, не можна бути слабкою, інакше ти просто втратиш себе. Все продовжувалась до одного дня, коли вона прокинулась та зрозуміла, що так далі не можна. Вона бажала зрозуміти, що довелось пережити Джимі, щоб піти на цей крок. Після цього в її житті нарешті з‘явилась ціль. Помста. Всім хто зробив це з Джимі, вона була готова робити все, щоб смерть Джимі не зійшла з рук нікому. Венеса прийнялась до справи, і перш за все їй потрібно було вступити до школи Джимі, найкрутішого ліцею, куди приймали лише або дуже багатих, або дуже розумних. Венеса вирішила стати розумною. Гра починається, і в неї є лише декілька місяців, щоб потрапити туди та поквитатися з усіма.
#2489 в Молодіжна проза
#1135 в Підліткова проза
#14774 в Любовні романи
#5423 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 09.07.2023