Розділ 48. Не мертві та не живі.

- Ми надто перевантажені, - невдоволено пробубоніла Віта. - Передні колеса бовтатимуться в повітрі.

Вона косилася в бік дівчини, що тільки но увійшла, і кривила своє личко так ніби тримала в роті часточку лайма. Відьма по праву сіла на своє колишнє заднє місце, між хлопцями темними.

- Співчуваю. Сідай на дієту! - Не стрималася в цей момент Аврора, сама не розуміючи навіщо це сказала.

За масою вона начебто не додала ваги. Але й мінівен уже був приземлений до землі, що говорило про додатковий вантаж. Тому вона озирнулася назад, поглядаючи на темно-синє покривало, що прикривало картонні коробки.

- Давай її висадимо? - З благанням звернулася Віта до водія.

- Не можна.- Обірвав її Сіт, якого все це почало веселити.

- Ясно...

- Ні, звичайно ж похмуро! - Реготнула щаслива темна.

- Тебе не питали. - Продовжувала огризатися осміліла близнючка.

- А тебе не планували, - вискалилася Аврора.

- Говориш так, неначе у тебе в кишені запасна щелепа.- Веселячись хихотнула друга близнючка.

- Я без кишень, щелепу візьму твою якщо знадобиться.

- Можна її висадити? - Тим часом благала у водія і Каті.

- Охолонь! Другий набір зубів не виросте.- Пробурмотіла на автоматі відьмочка, входячи у смак.

Темні на задньому сидінні вже ледве стримували сміх і мовчки поглинали емоції двох дівчат перевертачів, що сиділи попереду них. Обидві дівчини супилися і косили погляд на відьму, настрій якої з кожною хвилиною тільки зростав.

- Якщо я вам не подобаюся, дозволяю перегризти одна одній горлянки. Щелепи візьміть в кишенях!

- Дівчата, заспокоїлися! - Почав сердитися водій.

- Фокуси показувати вмієш? - Зацікавилася відьмочка і злегка притихла, помітивши кивок і посмішку від світлого мага.

- А чого ти сьогодні така зла? З мітли впала? - Поцікавився Майк шепочучи їй на праве вухо.

Вона обдарувала товариша таким убивчим поглядом, що він мовчки розтікся по сидінню і направив весь свій погляд до вікна.

- Ти колись бував у морзі? А на цвинтарі?

Шипіла розлючена Аврора косячись у бік товариша, який і зовсім забув, що він темний.

- Зводи його вночі, покажи йому все! - Перевела вона погляд на Кая, що різко насупився.

- Корону зніми! - Тим часом почала вимагати найсміливіша з близнючок.

- А ти що почистити її бажаєш? - Зацікавилася Аврора, піднімаючи ліву брову.

Іноді світлий маг заспокоював їх розпинання, випускаючи сплеск частки своєї магії. Ось і зараз вирішив втрутитися в суперечку. За відчуттями, тиск світлого мага на Аврору більше не діяв і тому вона задоволено вишкірилася. Дивлячись в дзеркало заднього виду підморгуючи світлому магові. Після чого взяла за руки похмурих товаришів і поділившись з ними всього крупицею власних сил, миттєво позбавила їх від тиску.

- Це все через вплив того Метаморфа... - приречено застогнав Сіт, одразу прибираючи з усіх хто знаходився в машині тягар власної магії.

- Вона, сильніша за тебе? - Зашепотіла нахиляючись до нього Каті.

- Ми приблизно рівні... - пробурмотів хлопець, різко вильнувши в право.

Після чого вдарився машиною об дорожню огорожу, трохи її погнувши.

Захопившись розмовою, Аврора навіть не помітила, що вони сьогодні не пірнали в сутінки. Тим часом усі зберігали мовчання, аж доки водій не вийшов з авто.

- Виходимо, - з видихом повідомив він.

- Де це ти отримував права? - Поцікавилася чимось незадоволена Віта.

- Нам саме тут виходити.

Прошепотів він нахиляючись до відкритого водійського віконця.

- Вибачте за клопоти!

В цей момент крикнув він голосніше молодому хлопцю років сімнадцяти, що виглянув з поруч розташованого двору.

- І як же це ви втрапили? - Світловолоса голова в несхваленні хитнулася.

Аврора тільки визирнула з вікна. Рідкі придорожні насадження та доглянуті дворики із затишними будиночками. Вони, очевидно, врізалися в огорожу біля одного з будинків передмістя.

- Можливо, тут десь є СТО? - Захрипів приречено світлий маг.

- Поблизу таких немає, - похмуро пробурчав хлопець.

- Скоріш за все, доведеться викликати евакуатор.

Явно нав'язуючись Сіт прямував до високого худорлявого хлопця з яким і почав розмову. Аврора відразу насупилась напружуючи зір і поглядаючи на юнака через сутінки.

На його місці була порожнеча! Що й здивувало відьму, адже навіть прості люди нехай і просвічувалися, але все-таки були ледь видимими крізь світ мороку. Темні були оточені темною аурою. Світлі ж, навпаки, іскрилися світлом. А цей юнак був абсолютно порожнім і навіть контуру від його тіла не було видно.

«Але ж він живий!» Подумки дивувалася дівчина.

У її практиці подібне було вперше і вона зовсім не знала, як на таку людину реагувати. Або це була якась істота, про яку Аврора поки що не знала.

Несподіваний порив вітру сипнув з дерев злегка пожовкле листя з обох боків. Виходячи на вулицю, дівчина прихопила мітлу, що ще зі вчора так і лежала біля її ніг, і знову озирнулася на всі боки.

В середині темряви проглядалися довгі синюваті тіні. А місцями рожеве небо було дуже дивним для сутінкового потойбіччя звичайного світу. Сині тіні тяглися смугами розходячись в бік від цього юнака. Було ще кілька подібних тіней і вони вели до сусідніх ділянок землі.

- Можливо тут ходить рейсовий автобус? - Продовжував свою бесіду з хлопцем Сіт.

- Увечері буде, - пробубонів юнак.

- А де у вас тут знаходиться готель? - Поставила запитання Каті.

Скоріше за все їй було відомо більше деталей, щодо їх загального розслідування.

Хлопець, позадкував від мага, що нависав над ним, і витер спітніле чоло рукавом теплої картатої сорочки.

Вказуючи рукою на ділянку землі, що поросла деревами, відповів:

- За тим будинком.

- Серед кленів та яблунь?- Замислено уточнив Сіт, задоволено хмикаючи.

- Що ви до мене пристали? - Огризнувся юнак голосом зовсім маленького хлопчика.