Розділ 46. Лід, що почав танути.

Вона ще ніколи не бачила такої дивної компанії разом. Білий худорлявий високий блондин, чорний як смола негр зі значною мускулатурою і маленький вузькоокий азієць зі смаглявою шкірою сиділи в компанії Івона за сусіднім столом.

Навпроти неї самої височіли тарілки з різноманітним м'ясом. І судячи з задоволених посмішок, які зрідка кидали на неї чоловіки. Ці страви стрімко зникали в неї. А вона сама дивувалася, куди стільки влазить. Але якщо вже її вирішили нагодувати до відвалу, вона не відмовлятиметься.

А хто у такому разі відмовиться?

Курячі крильця під м'яким вершковим соусом. Біфштекс середнього прожарювання з м'якої яловичини, яка просто танула в роті. Свинячі реберця під соєвим соусом з медом і гірчицею. І це все десятками порцій на окремих тацях і все для неї однією. Аврора вперше в житті куштувала таку смакоту!

Відмовлятись вона навіть не планувала. Бездонна порожнеча всередині неї повільно наповнювалась. Тим часом персонал що обслуговує підносив все нові й нові страви. Там навіть рибка впіймана з учора була. А посмак легкої кислинки після неї взагалі змусив дівчину отримати свого роду оргазм.

- Мерзотник, я тебе люблю! - Прошепотіла вона, вкотре зловивши погляд Івона на собі.

До її вух тієї ж миті долинуло ледь чутне:

- Я знаю.

І дівчина одразу насупилась, але від їжі не відмовилася. Вона продовжувала мовчки набивати бездонне черево вовчиці, що зголодніла й знаходилася в її тендітному тілі.

Ясний і тихий ранок прийшов зненацька, сонячний промінець повільно зазирнув у вікно. Потім повільно перебрався на стіл біля вікна, за яким сиділа Аврора. Не щільно прилеглі один до одної важкі штори, в той же момент відкинули. А тьмяне світло у приміщенні ресторану миттєво вимкнули.

Якоїсь миті двері до просторої зали з тріском відчинилися. А на порозі з'явився бадьорий і схвильований чоловік. Блукаючи поглядом по практично безлюдному простору, він миттєво зосередив погляд на сестрі.

- Гей! Дрібна, чому я про все, як завжди, дізнаюся останнім? А? - Чоловік жвавою ходою попрямував до неї.

- А хто тебе знає, де тебе носить?

Ріан, як і Дамір були близнюками й наймолодшими перед нею. Вони й відрізнялися ненажерливістю серед усіх інших. А звір, який живе в ній, чомусь категорично відмовився з одним із них ділитись.

- Ну і куди ти так поспішаєш? - У двері проникнув Браян.

І судячи з виразу на обличчю, він явно не був задоволений тим, що той його випередив.

- Сестричка закохалася! І ти мовчав? - Вигукнув Ріан йому з докором. - У нас взагалі то одна сестра!

У неї на язиці в цей момент крутилося відразу кілька висловлювань, особливо Ріану. Який нахабно потягнувся до самого соковитого стегенця, на її думку.

Ні, розлючена відьмочка з ненажерливою вовчицею всередині - такого не стерпіла. Надаючи братові по руці кілька дзвінких ударів долонею, вона від чогось тихо загарчала. А потім і зовсім округлила очі. Споглядаючи на те, як старший братик регоче і повільно, без різких рухів, поклав на колишнє місце все, що встиг загребти з тарілки.

- Чого зла така? - Пробурчав скривджено один із близнюків, що прибув першим.

Сам Дамір невпевнено зазирнув усередину приміщення. Оглядаючи зал, він почав повільно протискатися повз Браяна, що стояв у дверях. Хмикаючи, і другий з близнюків, раптово висловився:

- Дай сестрі попоїсти. Голодна, тому й зла.

- Де ці двоє? - Ростислав, входив в зал останнім.

Прискіпливо оглядаючи всіх, хто вже знаходився в приміщенні. Глава сімейства, насамперед сердився на самого себе. Не зміг стримати дочку, гарчав на неї, не стримавшись. Двох най не керованіших синів навіть наздогнати не зміг.

І ось зараз перед ним картина, у вигляді повністю готового до битви спадкоємця ватажка. Ще й у присутності його друзів з інших зграй. За такої підтримки він навіть вирвати дочку з його пазурів не зможе. Що вже говорити про те, щоб просто поцікавитися її самопочуттям та станом.

За яскравим рум'янцем Аврори було зрозуміло, що з нею все добре. Сердитий погляд яким вона намагалася стріляти у всіх прибулих. Говорив про те, що вони потурбували її спокій. А це означало лише одне, що до їхнього приходу в неї все було просто чудово.

Видихаючи, Ростислав миттєво розслабився і глянув на ще юну Омегу дочку. Яка вже вчилася захищати своє. А це дуже радувало самого батька сімейства.

Івон тільки вишкірився зосереджено поглядаючи на тестя. Звичайно ж його кохана не знала про їхні натягнуті стосунки з її батьком. Повільно підводячись, він так само плавно наблизився до неї й нахиляючись поцілував кінчики її пальців.

Його крихітка зреагувала на нього навіть краще, ніж він того очікував. Відкушуючи шматочок соковитого м'яса, вона затисла його між зубами. І... він не зміг відмовитися, припавши до її рота.

Ні, тепер він знову жадав її дикою звіриною пожадливістю. Але варто було б дочекатися хоча б ночі. Його жінці варто відпочити. А тестеві доведеться - це прийняти як даність.

Тихий, але досить дзвінкий гудок сигналу автомобіля. Змусив її стурбуватися. Аврора миттєво напружилася в обіймах чоловіка. Потім слабо рвонулася, і він її відпустив.

З вигуком, бурчачи:

- Чому так рано.

Вона рвонула до вбиральні. На швидкоруч вмившись і помивши руки. Аврора попрямувала до виходу зі швидкістю жвавої зайчихи.

- До ночі повернися, - з реготом нагадав їй у слід Івон.

А далі вже з веселістю спостерігав, як вона спритно відстрибує від одного з братів. Якому раптово закортіло її обійняти. Потім впевнено йде в невидимість, ухиляючись від мовчазного батька.

З'являється біля дверей і зі спритністю кішки вигинає спинку, відхиляючись від ще одного братика. Після цього впевнено перестрибує через поріг.

- Не раджу! - Гарчанням попередив він компанію, що бажала негайно вирушити за нею.

- Відпускаєш? - Здивовано вигукнув Ростислав.

- Ну, не зв'язувати ж її.