Розділ 41. Впертість та дика лють.

Він вчепився в зламаний стовбур бакаута і дивився наче в порожнечу. Ще один потужний удар його кулака і не так давно міцний стовбур дерева розлетівся в потерть. Від люті йому хотілося встромитися іклами комусь в горлянку і рвати її, до поки жертва не припинить дихати.

Стоячи всього за п'ять метрів від друга, Карлос не міг, не всміхнутися. Навіть з цієї відстані він міг відчути запах люті, яка переповнювала спадкоємця зграї. Адже сестричка здорово полоскотала нерви їхньому батькові та була єдиною з його дітей, яка після гарчання батька не послухалася його.

Нещодавно цілком собі звичайне обличчя Івона значно схудло. Але його варварська краса досі приваблювала до нього різного типу жінок. Темні брови вигиналися над глибоко посадженими очима. А ці очі наче манили до нього всіх красунь, але тільки не його сестру.

На місці сестри, він би не наважився злити цього перевертня. На думку Карлоса, він був на стільки ж хитрий, як і небезпечний. Ці ж очі кольору ртуті дивилися на нього так, наче вже розрізали його на частини гострим кинджалом.

- Івоне, що ти далі плануєш робити?

Видихнув він з такою тяжкістю, ніби йому на шию повісили петлю з величезним важким каменем.

- Я її втрачаю...

Ще один рик, що розрізає місцевість і ще одне міцне дерево пало жертвою чиїхось нервів.

- Так, твій супротивник дуже вправний у сфері спокуси жінок. І до всього іншого, він погано пахне мертвизною. А ще має магію і вміє літати. Вони мають багато спільного.

Карлос не міг змовчати, бо слова самі рвалися з його горла.

- А ще він провів з нею всі ті чотири не довгі роки поки вона була поза зграєю. Ти ж її вигнав.

Один ривок у його бік і Івон уже стискав до хрускоту його шию.

- Ну-ну. Будь розумніший, друже. - Видихнув на останньому подиху чоловік.

Його миттєво відпустили, і він закашлявся, намагаючись відновити дихання. Звичайно ж він злив Івона, і злив навмисно. Адже кожен із них шістьох у минулому повірив його словам, відмовившись повністю від сестри. І зараз коли з'ясувалась вся правда, кожен із братів намагався хоч якось насолити спадкоємцю зграї. Нехай навіть словами.

Але все-таки кожен із братів захоплювався молодшою сестричкою. Адже вони якось навіть вирішили повністю викреслити її зі свого життя. І ось зараз вона домоглася того, щоб її кривдник справді страждав.

- Припиняй порожню балаканину! Де вона зараз? - Виник розлючений рик.

- Гадки не маю.

Карлос тільки розвів долоні в сторони, піднімаючи їх до ясного ранкового неба.

- Батько перегнув. Гадаю, що додому вона більше не повернеться. Навіть мітлу із собою прихопила. І шукай її десь у світах.

Карлос не міг більше стримувати сміх і зараз з його горла вирвався гучний смішок.

Івон тільки пирхнув, схопивши його міцно за руку і потяг кудись до центру поселення. Білий камінь у формі гострого сталактиту прийняв частинку сили притисненого до нього перевертня.

Нагородивши товариша поглядом сповненим пустотливої радості, Івон залишив його в поселенні та зробив крок туди, де імовірно мала бути Аврора.

Варто було лише прикрити очі й заходячи в сталактит, подумати про дівчину. Магічний портал розриваючи простір миттєво надішле його до неї.

Івон тільки засміявся і примружився, вдивляючись у світло вже знайомих яскравих ламп, перебуваючи в одному з коридорів знайомої контори. І все ж таки вона стояла всього за метр від нього.

Жалобне темне вбрання обрамляло всі її вигини. Побачивши його, вона миттєво обдарувала його їдкою усмішкою. Маленьке худе личко, на його думку, було надто блідим. В очах дівчини читався розпач, але вона продовжувала свердлити його гнівним поглядом. Кінська грива темного волосся розсипалася по плечах і спині дівчини обрамляючи її гарне личко.

Аврора блискавкою вже націлилася на нього, але він миттєво перехопив її руку, розвіюючи магію, що виникла на її пальцях.

- З'ясуймо, красунечко.

З легкістю потягнувши її на себе, він спритно схопив її зап'ястя. Загортаючи тонку кисть за спину дівчини так, що вона буквально впала йому на груди.

Різко повернувшись до нього обличчям, вона практично кидала блискавки з очей.

- Яке звернення вам більше подобається, леді. Так. Або так.

Він миттєво випустив її руку і впіймавши голову дівчини трохи відкинув її назад, притримуючи з ніжністю за підборіддя. Вільна рука ковзнула по її спині й з силою стиснула їй сідниці.

У Аврори миттєво перехопило подих. А що найприкріше було, то це те, що її сюди затягло якоюсь небаченою силою, варто було їй лише переступити поріг будівлі. І що найголовніше, вона зовсім не знала на якому поверсі зараз знаходиться.

Рот його жадібно припав до її губ, а язик з трепетом проникнув углиб її рота. Цілуючи кохану, Івон інтимно притискався до її стегон.

Сама того не усвідомлюючи, вона нігтями вчепилася в його шию і пройшла по ширині його плечей. Поцілунок поступово переріс у глибший, а грубість чоловіка плавно переросла у ніжні погладжування.

Потім трохи відсторонившись, він захопив обидві руки за зап'ястя і піднявши їх над головою дівчини з силою притис її до стіни.

- Отже, вибір за тобою. - Промимрив він застигаючи на місці.

Аврора все ще деякий час намагалася привести дихання у норму. А головне в голові діялася повна плутанина і зараз вона намагалася привести думки до ладу.

- Що? Чого ти від мене хочеш? - Видихнула вона ловлячи на собі його розлючений погляд.

- Чорт забирай, ким ти себе уявила?

Вигукнув втрачаючи терпіння чоловік.

- Ти можеш цілуватися з іншими чоловіками й навіть проводити з ними час. Але засинати ти маєш у моєму ліжку! Я забороняю тобі спати з іншими чоловіками. Зрозуміла мене?

- Тварина! Прибери від мене свої лапи. - Прошипіла вона крізь зуби.

Щоки її палали, а він так і продовжував утримувати її руки над головою. Міцно зафіксувавши її кисті, він милувався на дівчину, очі якої вже палали в темно-пурпуровому вогні.