Розділ 40. Раптове рішення залишити домівку.

Аврора стояла перед дзеркалом, розглядаючи своє бліде обличчя. Поспішно підфарбовуючи губи тілесного кольору помадою, вона нанесла легкого макіяжу на обличчя. Макіяж лягав не рівно, адже вона особисто накладала його, мабуть, вперше у своєму житті.

- Краще б зовсім не фарбувалася...

Промовила вона приходячи до певних висновків, споглядаючи на своє відображення в дзеркалі.

- Авроро, доню, як ти? - Почувся з боку щаблів стурбований голос матері.

- Ну, ось...

Застогнала вона підходячи до таза з водою для вмивання.

- Ти вже доросла дівчинка.

Почала повчальні висловлювання Амалія.

- Ми з тобою ще не спілкувалися на подібні теми.

З глухого зітхання було зрозуміло, що матері самій не дуже й то подобається подібна розмова.

- Ти вже мусиш розуміти, що від зв'язку з чоловіками з'являються діти.

Амалія вже з'явилася в кімнаті й в її фіолетових зіницях іскрилася радість.

- Мам... - з грудей Аврори вийшов сердитий стогін.

У голові з'являлися епізоди минулої ночі. Так, червоточина на пару з вміннями її вовчиці вивела її прямісінько в ліс наближений до рідного поселення. І весь ранок її нудило через погано перетравлену або сиру їжу, яку в буквальному сенсі ковтала від голоду її вовчиця.

- Мам, я просто з'їла щось не те. - Поспішила вона заспокоїти схвильовану матусю.

- Як тобі сказати.

Амалія ще деякий час м'ялася стоячи осторонь, зі старанністю вигинаючи на руках пальці.

- З перевертнями не все так просто. Їхній ген дуже сильний. І позбутися плоду практично неможливо. Ну... якщо трапляється постійний зв'язок.

Дівчина лише приречено видихнула. А Амалія тим часом продовжувала:

- Тут якщо він забажає, дитина так чи інакше з'явиться. Тож тобі треба переговорити з твоїм постійним партнером, щоб такого не сталося. Впевнена він до тебе прислухається. Зазвичай перевертні дослухаються до бажань своєї жінки.

- Мам.

Аврора тільки хитнула головою і посміхнулася, пробурмотівши:

- Зв'язків ніяких не маю! Івона не підпускаю до себе. Було один раз і то, зіллям обпоїла себе до нудоти. Так, і воно подіяло.

- Підійди, маленька.

- Мама! Мене машина чекає, - з докором висловилася слухняна донька і тут же наблизилася до матері.

- Аврора, ну не муч ти його. Він учора сюди приходив і зі мною розмовляв. Обіцяв, що ніколи більше не скривдить тебе. Просто дай йому один крихітний шанс, адже ти теж страждаєш.

Навмисне голосно застогнавши, дівчина тільки приречено кивнула. Матусю все-таки не переспориш. А її блискучий погляд раз у раз блукав по блідому обличчі доньки.

- Здається мені, що ти таки помилилася.

Погладивши дочку по попереку, вона з упевненістю кивнула на двері.

- Там внизу батько і твої брати. Вони знають про твоє нездужання. Можливо, через вікно втечеш? Я вхідні двері притримаю.

- Хех, смішно. - Сказала вона матері.

Ось тільки Аврорі було не до сміху. Настоянка від нудоти їй допомогла, але не на довго. А ось у своїх словах вона була повністю впевнена і зараз їй дійсно потрібна була допомога когось із перевертнів.

- Аврора, дівчинко моя. Я гадаю, що ти маєш повне право його відштовхувати. Але тільки не муч себе, і свого звіра. З ним тобі буде... спокійніше. Адже він і підказати зможе дещо, адже його звір із ним уже давно. А твій тільки нещодавно з'явився. Побудете деякий час разом, може все й налагодиться. Все-таки перевертні вміють кохати.

Амалія так само заламувала пальці на руках, і Аврора спробувала легкими обіймами заспокоїти матір. Після чого поспішила спуститися вниз.

- У вас три секунди на те, щоб пояснити мені як позбутися нудоти після з'їденої сирої живності.

Зажадала вона від двох братів і батька, які чекали в гостьовій кімнаті на першому поверсі будівлі.

Звичайно, ніхто з них не відповів їй. Тільки батько наблизився надто близько. Скосивши не добро звірячий погляд, він лише злегка нахилився з жадібністю принюхуючись до неї.

- Чим там Івон займається? - Сердито вигукнув він майже відразу ж відсторонюючись від дочки.

- Нічого? - Перепитав здивований Карлос, один із братів.

- Вона пахне мерцем! Якого ти вночі робила на цвинтарі? Ти вже харчуєшся мертвечиною? - Ростислав все більше розпалювався пронизуючи дочку звіриним поглядом.

- Ти докоряєш мені цим? З ким хочу з тим і цілуюсь. Де хочу там і сплю! Вам яка взагалі справа?

Аврора несподівано для себе зрозуміла, що її звір дійсно прокинувся на місцевому кладовищі поряд з маленькою могилкою, обгородженою сталевим парканом.

- А вам яка справа до мене? Був час, що ви взагалі про мене забули та відмовилися. Тож, ким хочу тим і цікавлюся. Захочу спати з мерцями - буду! Не ваша собача справа.

Троє чоловіків сердито загарчали, косячись у її бік. Звичайно, ні про що подібне, Аврора навіть не замислювалася. Але з деяких пір їй почало подобатися злити батька. Тим більше вона остаточно зрозуміла, що нашкодити він їй ніяк не зможе.

Перевертні дуже трепетно ставляться до власних дітей та до рідних, особливо якщо в них спільний звіриний ген. А з братів, що провинилися, вона вже буквально вила мотузки. І досі на словах їх не пробачила. Нехай у душі давно забула про їхню поведінку в минулому.

Темна відьмочка тільки вишкірилася показуючи злегка відрослі ікла зубів. Ця ж здатність звіра з'явилася вранці після солодкого сну на цвинтарі.

- Скажи ще, що плануєш стати жінкою вампіра чи іншої нечисті!

Зіниці очей батька яскраво заіскрилися червоним і дівчина вирішила бігти на вихід, не провокуючи більше його терпіння.

- Він нежить тато, і він мені подобається.

«От тільки він для мене просто друг» додала вона подумки.

- Я забороняю тобі йти!

Сильна долоня сталевою хваткою перехопила її за ліве зап'ястя і Ростислав не дозволив вислизнути дочці за двері.

- У мене практика. Навчання це все, що в мене залишилося відколи ви від мене відмовилися. Ти не можеш забирати у мене навіть його!